Ющів ковчег не врятує політичних неандертальців

Автор: Максим Равреба

У лексиконі мешканців невеликого містечка для прислуги українських політиків у Кончі-Заспі на Столичному шосе з'явилося нове словосполучення «соціальний бунт». Про це давно забуте явище українського життя шепочуться прибиральниці всіх десяти туалетів в особняку Юлії Тимошенко, чесальники п'ят у палаці Йосипа Вінського, двірники з палаццо Юрія Єханурова та Леоніда Черновецького, ложкомийниці на кухні вілли Віктора Януковича, придворні блазні, приписані до резиденції Віктора Ющенка. Чутки настільки схожі на правду, що халдеями поступово оволодівають революційні настрої. Вони в очікуванні часів, коли Київ здригнеться від громадянського конфлікту. Коли телевізор і телеканали, які обгидилися зі страху, транслюватимуть безперервне шоу з Майдану, на трибуні якого почнуть змінювати один одного пихаті обличчя фюрерів, які дорвалися до мас.

У середовищі обслуговуючого персоналу не сумніваються, що серед них знайдеться один, хто вкаже палаючим пристрастям вихід - на південь, до Столичного шосе, де за базою київського «Динамо», у сосновій пущі причаїлося «дворянське гніздо» новоукраїнської шляхти. Усі ці «хатинки» і «садибки», «оселі» й «помешкання», які звелися в лічені роки, отримавши життя від розлогої грибниці, яка звалася «УРСР». Коли мальовничі околиці української столиці, які раніше були вподобані партійними керівниками, діячами культури та мистецтва, відомими спортсменами й акторами, стали легкою здобиччю хижих кмітливих людей - першого ступеня еволюції політичної та бізнес-еліти «незалежної» України - неандертальців.

Ненажерлива уява «слуг», від сантехніка до домоправителя, вимальовує апокаліптичні картини, коли місце роботи перетвориться на море вогню, посеред якого бігають фігури, навантажені вкраденим майном. От тоді й настане той час, коли без найменшої поваги можна буде накаляти в унітаз Леоніда Кравчука, покачатися на водяному матраці в спальні Раїси Богатирьової із вподобаною гувернанткою, узявши китайську вазу періоду Тан із нічного столика - з розмаху заліпити у величезний, як заасфальтоване поле, екран плазмового телевізора. І не треба буде боятися покарання, гніву господаря, перед яким раніше доводилося плазувати, заглядаючи в очі. На українській землі, коли наступає апокаліпсис і кожен воює з кожним, про це навіть думати смішно, не те щоб сумніватися, куди вони подінуться.

Але поки що тихо, тому охочі до пліток госппрацівники обговорюють і це. Говорять, що для Президента Ющенка в його особистому літаку встановлена гіпобарична камера, куди завантажують главу держави після прильоту в черговий український, частіше зарубіжний аеропорт. Прес-секретар Ванникова задраює люк, перевіряє показники манометрів і тонометрів, котрі щохвилини фіксують тиск у судинах Віктора Андрійовича, ритми биття його серця. Записує дані у спеціальний журнал, який здає під розпис черговому офіцерові держохорони, який званням є не нижче, ніж полковник. Поки той укладає книжку в чорний кейс вищого, нульового, рівня вибухозахисту, до ілюмінатора підходить Віктор Балога. Тривало цілує його куленепробивне скло, міцно й довго тисне прироблену до титанового тулову барокамери двопалу гумову руку. Привітно помахуючи однією рукою, іншою показує її мешканцеві набраний убористим офіційним шрифтом «Times New Roman» на гербовому папері проект реалізації програми виходу України із кризи. Назва нерозбірлива: чи то «голодомор», чи то «руїна».

План до геніального простий: об'єднати всіх громадян України методом поетапного очищення кожного організму від речовин, необхідних для гомеостазу. Для цього залишилося майже нічого. Українці, позбавлені ядерної зброї, очищені від непотрібного доважку до бюджету у вигляді армії та військової техніки, науки й учених, охорони здоров'я та лікарів, освіти й роботи, набагато активніше братимуть участь у «тижні Голодомору» - новому «червоному дню» в помаранчевих святцях. Без зарплати й можливості побічного заробітку, з'ївши «стратегічні» накопичення, українці, нарешті, познайомившись із муками голоду, почнуть думати головою, що підніме ВВП, який упав. У Криму осоружні комуністи перестануть спускати собак на двох сумних перевізників двохсоткілограмової свічки «Голодомору» від села до села, а на панахиду приходитимуть не лише голови району й сільради, та й ті - ховаючи очі. Той, хто в барокамері сидить, ствердно опускає повіки, а губами розпоряджається відправити гуманітарну допомогу до Ефіопії. І голова Секретаріату, розібравши знайому артикуляцію, схвально закивав.

Ще подейкують у містечку прислуги, що на гігантських стапелях верфі Миколаївського суднобудівельного заводу імені 61 комунара, звільненого від залишків будівництва авіаносця «Варяг», проданого китайцям на металобрухт, заклали судно небаченої конструкції, яке має кодову назву «Ющів ковчег». Корабель, котрий утричі перевищує за розміром захоплений сомалійськими піратами японський супертанкер, призначений для збереження політичної еліти для майбутніх поколінь незалежної України. Будівництво фінансують найбільші банки. Першими відкрили кредитну лінію «Промінвестбанк», який, як пліткують, відданий у нагороду за співпрацю «регіоналів» із Секретаріатом Президента, і «Надра», що стали в розпал недовіри українців до фінансових установ легкою здобиччю обачливого покупця.

На борт уже доправляються перші пасажири, яким призначено бути врятованими та збереженими від Усесвітнього потопу, що іменується «соціальним бунтом». Кожній тварі по парі. Від згаданих уже банків - сіамські близнята Клюєви, котрі мають один паспорт на двох, і Дмитро Фірташ. Останній - із докладанням свідоцтв про громадянства. Від українського телебачення - Євген Червоненко та Юрій Луценко, які напередодні отримали звання заслужених журналістів за ведення програми «Свобода на «Інтері». Савік Шустер був викреслений зі списку мстивою ручкою Ганни Безлюдної. Від флотоводців - Володимир Огризко, який прикрив одне око чорною пов'язкою, аби бути схожим на барона Нільського, віце-адмірала Гораціо Нельсона, і Юрій Єхануров, перший серед представників свого славного роду, які сторіччями вели сухопутний спосіб життя, що вирішив присвятити життя Морил і військовій вікторії. Заходить на борт ковчега, вивчаючи технічний посібник до американських військових кораблів, призначених для України. Ніяк не може вимовити складне слово «пароплавофрегат».

Від політичних партій запрошені Володимир Литвин і Олександр Мороз. Обидва з нічними вазами. Від екс-спікерів Верховної Ради - Арсеній Яценюк і Олександр Ткаченко. Останній позначений як самець. Від гумористів - голова Нацради з теле- і радіомовленню Шевченко, котрий заборонив російськомовні телеканали в Криму та на Донбасі, і депутат Львівської облради Ірина Фаріон, яка запропонувала заборонити російськомовним співвітчизникам вступати до вищих навчальних закладів. До супровідних документів обох додані відбитки пальця та копита. Від прем'єр-міністрів - Тимошенко та Янукович із бульбашками від сліз Ющенка. Від «сірих кардиналів» - Медведчук і Балога; обидва прізвища написано разом, як одне слово.

Усі мешканці, які варті життя, завантажуються на борт, займають свої місця згідно зі штатним розкладом. Біля кожного посадочного місця - ясла зі свіжим смачним сіном, вологі серветки, гігієнічні прокладки. Усе призначене для того, щоб після закінчення потопу, висадившись на вершині гори Говерли, що стала на той час польською, вимовивши dzieki Bogu, утворивши подружні пари, відновити популяцію держчиновників і політиків, достатню для знищення України.

Чи встигнуть завершити будівництво, «поки не почалося»? Влада, окрім жителя барокамери, шостим чуттям відчуває ледь помітні поки що підземні поштовхи - передвісники того, як розверзнеться земля. Не бажає чекати та розв'язку. Усіма силами протистоїть її наближенню. Працедавці вдаються до обману, не звільняючи робочих, щоб не утримувати їх на біржі праці, скорочують робочий тиждень, відправляють у відпустки за свій рахунок. Змушують працівників проїдати накопичені так важко стратегічні резерви мізерних сімейних бюджетів. Але тим сильнішим буде вибух, коли вони закінчаться, а подіти людей все одно не буде куди. Тому що на відміну від початку 90-х, немає у країні товарної кризи, яка б народила спекулянтський, зате масовий бізнес «човникарів». Ніде шукати прожитку й за кордоном: кризою охоплені всі країни, і найзаможніші держави Європи беруть на утримання мільйони безробітних співвітчизників.

Профспілкові вожді, як зграя розгодованих у період стабільності домашніх індиків, відчувають нові можливості від наростання соціальної напруги. Бачать себе на чолі розлючених мас на мітингах, що за лічені дні підіймає в очах наймача нікому не відомого, неперспективного працівника до статусу народного вождя, здатного залагодити трудовий конфлікт. Думаючи про це, профспілкові боси задоволено курликають, трясуть ліловими м'ясистими наддзьобними наростами. Загрожують Києву «ломакою народного гніву», всеукраїнським страйком. Але, як виявилося, від рясного харчування та спокійного малорухливого способу життя, обумовленого наявністю особняка та присадибного господарства, можливістю попастися кілька разів на рік на скотних дворах Ібіци й Паттайі, профспілкові вожді набрали чи то зайвої ваги, чи то ожиріння. Зрушитися з місця важко.

От і 16 листопада довело це нехитре припущення. Чи знали захисники інтересів українського робочого класу про підготовлювану масову, у всеукраїнських масштабах, акції із блокування профспілкових конференцій? Вони й насправді розслабилися, страху не мають, ці політики та чиновники. Інакше як пояснити їхні простодушні заяви? Юлія Тимошенко раптом зізналася, що навмисне говорила про те, що світова криза не торкнеться України. Мовляв, інакше країна пропала би. Начальниця Кримської санепідстанції, керована бажанням підтримати ініціативу закриття ринків секонд-хенду, обмовилася, що її відомство не встигає перевіряти весь ношений мотлох, який надходить до країни. Янукович, чия політична сила заплуталася в домовленостях із Банковою настільки, що перепродання «Промінвестбанку» і звільнення спікера Яценюка у спостерігачів складається в загальну картину «відкоту» за послуги співпраці, розповідає, скільки разів дзвонив йому Ющенко, умовляючи зберегти Арсенія Петровича на його посаді. Водночас усі якось забувають, що сам Яценюк вже давно написав заяву про відставку, одразу ж після розпаду демкоаліції.

Ющенко, забувши про пристойність і конституційні повноваження, в інтервалі між закордонними відрядженнями, заходить «гостем» на з'їзд суддів, бездоказово ображає суддю Келеберду, називаючи його «продажним непрофесіоналом». Він образився на те, що суддя призупинив його Указ про розпуск Ради, тоді як на це рішення «начхали» всі парламентські партії та фракції. Найголосніше кричить про неможливість проводити дострокові вибори БЮТ. Але саме цей блок сьогодні найактивніше готується до виборів, покриваючи своїми білими медичними наметами українські міста. СБУ зриває офіційний перегляд фільму, який розповідає про продаж української зброї режиму Саакашвілі, а наступного дня МЗС, що виступив на підтримку цього незрозумілого щодо законності демаршу, навіть побоявся викликати на Михайлівську площу посла Росії. Міністр внутрішніх справ замість роботи веде телепередачі на телеканалі «Інтер», виступає з політичними заявами, несумісними зі статусом держчиновника, «зриває маски» з Президента. А той боїться його звільнити. Секретаріат Президента звинувачує Тимошенко в державній зраді. Але та таємно зустрічається в Києві з Соросом у ресторані, що належить Теріелу Васадзе, а генпрокурор говорить, що не знайшов у діях Юлії Володимирівни ознак зради.

І як тепер думати тим, хто стежить за висловлюваннями наших політиків, котрі нагадують гамір пташиного базару, для чого Президент раптом дозволив приватизацію Одеського припортового заводу? Чи то для проведення виборів, чи то для зведення пам'ятника жертвам Голодомору в Києві, який за безглуздістю витрат переплюне знамениту «бабу», побудовану Щербицьким, і яка стоїть поряд, або для того, щоб витратити такі необхідні економіці та соціальній сфері гроші на меморіал «жертвам Батурина»? Важко сказати. Україною тепер управляють з-за кордону. Найважливіші повідомлення озвучуються із зарубіжних відряджень Ющенка. Останнє - перенесення виборів - яскраве тому підтвердження.

«Помаранчева» Україна у глухому куті, з якого немає виходу. Важелі впливу на офіційний Київ є і в Росії, яка тримає руку на паливному крані, і у США, які контролюють величезний зовнішній борг України. Ані присісти, ані прилягти. Наступного року потрібно обслуговувати мертве «тіло» зовнішнього тридцятимільярдного боргу. А вже цього року - платити за російський газ. Одне коштує двадцять мільярдів, друге - два. Але ані одного, ані другого немає. Відсутні навіть гроші на широко розрекламовані соціальні виплати. Щойно їх виплатять - не стане пенсій. Тришкін жупан, навіть якщо така алегорія буде образливою для націоналістичного керівництва країни. І всі причини цього кошмару сходяться до однієї людини.

У 2004 році його, як битку у грі в городки, розкрутили, прицілилися, жбурнули, і вся фігура, складена з безлічі дерев'яних чурок, розлетілася. Знищена українська армія. Національні виробники. Стратегічні галузі продані невідомим індусам, чиї цілі не відомі, не збігаються з вітчизняними векторами. Розколоте політичне поле, не працює жодна гілка влади. Зате зберігся на своїй посаді за часів усіх прем'єрів Юрій Луценко, котрий дозволяє невгамовній Юлі робити що завгодно, а бездарній і злочинній олігархії, яка прокралася, залишатися біля годівниці: жерти та шкодити.

І ніхто не в змозі припинити це. Мовчать генерали, похнюплено жують рукави своїх генеральських мундирів. Мовчить СБУ, переорієнтована на «обілення» УПА. Чи вдасться добудувати ковчег до початку потопу? Чим рятуватимуть тих, хто до нього не увійде? Чи звільнить співвітчизників із піратського полону грос-адмирал Огризко? Чим? Фрегатом «Гетьман Сагайдачний»? А генералісимус Єхануров що протиставить імовірному супротивникові, яким бачить Румунію та Росію? Радянські танки, у яких пропиті всі акумулятори?

«Соціальний бунт», про який попереджають політологи, починає кипіти з кожним звільненим робочим, кожним зупиненим заводом, кожним гастарбайтером, який повернувся на Батьківщину. Клекоче в забоях, відкіля летять прокляття Президенту і прем'єру. У заводських цехах і спальних районах. Набухає по селах, де розорені селяни похмуро зиркають на вила та сокири. Що відзначає Україна на цьому тижні? Символ минулого та майбутнього України? Логічно відповісти на це запитання неможливо. Але можна довідатися за телефоном. 03? Психіатра, будь ласка!