Володимир Лановий: настав час платити за рахунками

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Складається враження, що керівники держави просто проґавили момент, коли фінансова лавина обрушилася на голови людей. Звідси - панічні настрої мешканців, які вишикуються біля віконець обмінних пунктів валюти. У кожного в руках - пачки банкнотів. В очах - єдине питання: так міняти чи ні гривню, що похитнулася, на вічнозелені долари?

Із стовідсотковою впевненістю, що так і треба робити, сьогодні на це питання вам не відповість ніхто. Аж надто несподіваними виявивися фінансовий "виверт вухами" у виконанні керівників Національного банку України. Вони і зараз відмовчуються. Чітко й виразно відповісти на питання: "Так що ж робити з національною валютою в такій драматичній фінансовій ситуації?», - як показує практика, не в їхніх правилах.

Для прояснення ситуації із гривнєю ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") звернувся до екс-міністра економіки України, доктора економічних наук Володимира Ланового.

- За Вашою оцінкою, те, що сталося на валютно-фінансовому ринку, повинно було статися чи такого драматичного сценарію можна було уникнути?

- Останнім часом Національний банк і уряд - із нез'ясовних причин - дуже розслабилися. Настала повна безпечність. Ми тільки й чули з вуст їхніх керівників: "Із національною валютою все буде в ажурі! Ви лише погляньте, яка у нас гривня красива! Ми, якщо захочемо, в долоні раз-другий вдаримо - і до нас долари річкою потечуть!"

Але цього, на жаль, так і не сталося... А все тому, що управління фінансовою системою України останнім часом, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Наведу лише дві цифри.

У середині минулого року Національний банк так фінансував надмірну економіку, випускаючи кредитні ресурси, що надлишок цих грошей у вересні спричинив сплеск інфляції. Після цього головний банк України 70 млрд грн. мобілізував, вилучав їх з обігу.

Потім влада Юлії Тимошенко збільшила залишок коштів на рахунках уряду і продовжувала вилучення грошей із банківської системи - за допомогою розповсюдження депозитів. У першому кварталі було близько 40 млрд грн. Їх знову вилучили з обігу. Економіці наказали: "Ти сама якось крутися, а ми забиратимемо гроші".

При зростанні ВВП на 7%, при зростанні інфляції на 15% грошова маса повинна була вирости. А у нас грошову масу абсолютно зменшили. От ми й маємо тепер кризу внутрішньої ліквідності гривні, яку Україна друкує сама.

Я хочу акцентувати увагу читачів ІМК на тому, що інфляція не може домінувати над інтересами кредитної системи. І, водночас, вона не може домінувати над практикою зміни валютного курсу.

Завдання Національного банку - домогтися помірної інфляції, підтримувати достатність кредитної системи та знижувати процентні ставки банків. Це необхідно робити, якщо Нацбанк хоче, щоб економіка зростала, а не зупинялася. І головне - за будь-яку ціну необхідно добиватися стабільності валютного курсу.

- Хто нестиме відповідальність за фінансову кризу в Україні?

- Бюрократи ніколи не несуть ніякої відповідальності. Найбільше покарання для чиновників, починаючи від помічника міністра та закінчуючи генералами міліції, - це звільнення з роботи. Проблема в тому, що Україна - не правова держава. Правовими механізмами це держава зовсім не пов'язана із суспільством. Наші співгромадяни зазнали колосального фінансового збитку, а держава або взагалі заперечує свою причетність до нинішньої фінансової кризи, або вдає, що проблем просто не існує.

Нині держава говорить пересічним громадянам: "Ви знаєте, у нас проблем немає, у нас все в ажурі. А проблеми є на Уол-стріт". Або ж держава - але це в найкращому разі - знайде, кого треба буде звільнити. Або таких людей тихо "підуть" у відставку.

Поза сумнівом, за ситуацію, яка склалася в останні дні в банківсько-фінансовій сфері, хтось має відповідати. Відповідальність повинна бути за те, що гроші лежать у Міністерстві фінансів і уряді, а економіка - не фінансується. Ви подивіться, хто постраждав унаслідок обвалу гривні: ЖКГ грошей не отримало. І це - напередодні зими. Проблеми виникли з фінансуванням наукових програм. Не профінансовані програми розвитку інфраструктури міст.

А 5 млрд грн. - це профіцит бюджету за станом на кінець кварталу. Тобто гроші отримані, але вони - не витрачені. А від початку року в Україні залишилося 17 млрд грн. таких невитрачених коштів.

І ніхто за це в Україні не відповідає. А Національний банк взагалі видає себе за героя: фінансова криза в усьому світі розростається, а у нас, мовляв, - тихенько та гладенько, все добре. Ми, вважають банкіри, правильно зробили, що так "шугнули" обивателя на курсі гривня-долар...

Знаєте, що погано в українській економіці? У ній немає відтворюваних експериментальних умов. У фізиці - є. Ти фізично підтвердиш свій закон, свій висновок, своє відкриття. А в нашій економіці цього зробити не можна! Тому дуже важко один одному довести: мав чи не мав рацію Національний банк? І чи можна йому вірити після того, що сталося з гривнею?

- За рахунок чого можна зупинити подальше падіння курсу гривні?

- Для цього Нацбанку необхідно створювати певні умови нашої фінансової системи. Перше - важливо гарантувати стабільність фінансів. Друге - важливо гарантувати стабільність надходження валюти у вітчизняну економіку та достатність іноземних валютних кредитів. Третє - низькі процентні ставки. Ну, і в подальшому - зниження податків і збільшення бюджетних інвестиційних витрат. Ось механізм, який дозволить зупинити падіння курсу гривні щодо західних валют.

- А чим би Ви пояснили те, що фінансова криза в Україні збіглася у часі із кризою політичною? Це випадковість?

- Певний зв'язок є. Тому що початок фінансової кризи - це похідна соціального популізму.

До нього вдалися всі партії, які йшли на вибори 2007 року. Перш за все, звичайно, до нього вдалася ПР, яка на той час була при владі. Регіонали різко збільшили соціальні виплати, фінансування пенсійного фонду. Причому регіонали не розраховували фінансові наслідки цих заходів. На жаль, Нацбанк тоді не виявив належної твердості та "перегрів" економіку.

Минулого року "базові гроші" (наявна грошова маса, гроші, що зберігаються в банках) виросли на 70%. Такого раніше не було, максимально - 40-45 %. Для економіки, що зростає, цього, напевно, вистачило.

А споживчі кредити виросли на 110%. Отже, Національний банк не міг так регулювати зростання кредитів, щоб все-таки пропорції зберігалися хоч би, а не погіршувалися?

Тому є тут компонент політичних цілей, на догоду яким були поставлені під загрозу гроші пересічних громадян.

У вересні минулого року інфляція "стрибнула" на 2,2%. Звідки це взялося - пояснити ніхто так і не зміг. А після цього до кінця року Нацбанк "вийняв" із обігу близько 70 млрд.

Але цього виявилося недостатньо. Інфляція наростала. Перегрівання економіки сталося за рахунок соціальних платежів і надмірного рефінансування. А надмірне рефінансування було через те, що скуповувалася валюта - у межах 7,5 млрд дол. Таким чином, Національний банк збільшував свої резерви.

Чи мав право він тоді скуповувати всю валюту? Може, був сенс тримати курс не 5,05, а 5,0-4,95? Тоді би менше валюти приходило в нашу країну, і тоді менше б її необхідно було скуповувати.

Що в результаті? Нацбанк скуповував би менше валюти, меншою була би грошова емісія, відповідно, меншою була б і інфляція.

Сніговий клубок наростав. Він пов'язаний із витратами, із нерозумінням, з макроекономічною непрозорливістю і з політичними обставинами. Таким чином, виходить, що саме політика в цьому сенсі призвела до певного загострення фінансових проблем. Але ми методично й послідовно йшли до цього загострення, тому що наша економіка планомірно втрачала свої позиції у світі та на внутрішньому ринку.

- Як Ви вважаєте, після тієї наруги, яку вчинили з нашою фінансово-банківською системою, чи можна повернути довіру населення до гривні? Чи це буде дуже тривалий процес?

- Погано те, що керівники фінансово-грошової системи України втратили довіру громадян. Два-три роки тому керівник Нацбанку виходив до людей через ЗМІ і вагомо говорив: "Те, про що ми заявляємо, обов'язково здійснимо. Наше слово - тверде. У нас у країні із гривнею буде саме така, а не інша тенденція".

І це слово виконувалося! Тепер пригадаємо: ще якихось півроку тому провідні фінансисти країни заявляли про те, що гривня "триматиметься" у певному коридорі. І раптом - буквально через тиждень! - курс падав до 4,7 гривні за долар. Він "вивалювався" з коридору. Але всі мовчали...

Це - найгірше з того, що міг зробити Національний банк. Тепер, навіть після резонансних офіційних заяв, ніхто в країні вже не вірить ані Порошенку, ані Стельмаху, ані Литвицькому. Почувши чергові запевнення цих людей, народ вчинить навпаки.

Тому що вони зарапортувалися. Ви тільки пригадайте, скільки разів вони пафосно закликали свято вірити гривні?! Але ж вони самі підірвали довіру до наших грошей!

А пригадайте, з яким ентузіазмом закликав вкладати власні накопичення у гривню Віктор Пинзеник. І що з цього вийшло на практиці?

- Чому, на Вашу думку, держава не може виконати своїх інституційний обов'язків перед пересічними громадянами?

- Наша держава - слабка, якими б важкоатлетами не були українські прем'єр-міністри. Тому що рішення, які приймаються на найвищому державному рівні, мають ефективно доводитися до виконання - швидко й динамічно.

У нас ухвалюють тисячі рішень. Але вони не доводяться до виконавців - ані на законодавчому рівні, ані через організаційні системи. У нас слабкі Мінфін, Податкова адміністрація, міліція та судова система. Тому що вони не виконують своїх функцій. Ці органи допомагають злочинцям. Тому що вони платять їм гроші. А людей потерпілих і бідних ніхто з перерахованих органів не захищає. Саме тому я смію стверджувати: Україна - слабка держава.

Виконувати свої інституційні обов'язки їй не дозволяє корупція. Давайте говорити прямо: працівники міністерств і відомств, переважно, не орієнтуються на свою заробітну плату. Вони орієнтуються на хабарі та відкати. Це теж пов'язано зі слабкістю держави, із відсутністю в нашій країні інститутів громадянського суспільства.

Глибинна причина цих процесів - олігархізація української економіки. Коли олігархи оволоділи ресурсами української економіки, вони одразу ж почали встановлювати свої правила гри. У багатьох випадках чиновники перебувають на утриманні олігархів. Саме вони повідомляють їх, якою буде кон'юнктура на метал або транспорт, якими будуть податки, як коливатиметься курс долара...

Чиновники дивляться в рот олігархам, чекають їхніх цінних вказівок. Їм ніколи думати, як поліпшити економіку. Саме олігархізація ослабила інститути української держави.

Нам необхідно ослабити економічну роль олігархів, підвищити професіоналізм міністрів, і тоді економіка почне працювати.

- Що можна порадити пересічним громадянам в умовах нинішньої фінансової нестабільності?

- Претензії - до Національного банку. Ще два тижні тому його керівники могли скласти план, як вивести курс гривні щодо долара на раціональний рівень. Але вони сиділи, склавши руки.

А коли торохнуло, вони спробували щось зробити. І витратили близько 300 млн дол. за один день - для того, щоб тільки припинити падіння гривні. До кінця року на це "утримання" треба буде витратити 3-4 мільярди доларів - через власну дурість.

Я сподіваюся, що чиновники винесуть із події певний урок. І ми знову повернемося до курсу 5,3-5,4 грн. за долар.

І для кризового стану експорту це буде більш-менш економічно вивірена позиція. Але, природно, Україна втратить можливість найближчим часом купувати імпортні товари в тому обсязі, як це було раніше. Таким чином, ми житимемо дещо гірше, ніж жили в 2007 році.

А пересічним громадянам пораджу: відкиньте панічні настрої. Найближчим часом курс гривні щодо долара обов'язково стабілізується. Але яким саме він буде - сказати дуже складно. Усе залежить від логіки поведінки керівників Національного банку України.