Українські депутати стануть здобиччю Ктулху

Автор: Максим Равреба

Ктулху - чудовисько, яке спить на дні Тихого океану, воно здатне дистанційно впливати на розум людини.

У Східних морях бачать катацуморидако пурпурного кольору з безліччю довгих тонких рук. Він висовується з круглої раковини... і розмірковує про безодню вод, звідки був вивергнутий. Роздуми ці такі чорні, що жахають людей, і вони уподібнюються тиграм.

Українською державою управляє не Конституція, а таємниче головоногое чудовисько, що живе в темних глибинах влади. То покаже на поверхні, освітленій тьмяним місячним світлом, блискучі, як шланги, щупальці. То гойдається на хвилях, лякаючи мертвецьким, синюватим світінням. То йде у глибину, лише на мить показавши витріщені, як фари президентського «членовозу», очі, гострий, як ніж, дзьоб, колючий, шипастий хвіст. Ми ніколи не зрозуміємо, що ВОНО таке. Ніколи не дізнаємося, що народжує ЦЕ в бездонних вирах, що примушує спливати та ховатися. Які таємні знаки пекла та глибинні крижані течії рухають цією страшною тушею?

Чому Верховна Рада так і не запрацювала, хоча виборцям було оголошено, що тільки в ім'я працездатного парламенту було розпущене «п'яте скликання». Навіщо Гриценко та Жванія, помаранчеві від ніг до голови, допомагали прийти Ющенку до влади, а зараз при всьому чесному народі плюють на його портрет. Як дві грайливі сардинки, пустують перед телекамерами, зливають компромат декалітрами. Як вийшло, що поправки до бюджету на 2008 рік так і не були прийняті?

Я розумію, що наївний, але останній факт викликає питання: а чи потрібен бюджет взагалі? І за якими фінансовими документами житиме економіка до часу, коли «стомлені» депутати від'їздять на всі курорти світу, від Фіджі до Аляски, привезуть фотографії, де вони відобразили обійми з Гімалайським Чукті та пристрасний поцілунок морської ігуани з Галапагоських островів? Питання залишається відкритим.

Бюджет на 2008 рік, написаний урядом Януковича, був підданий жорсткій ревізії (якщо не переписаний цілком, як це обіцяли). Це було зроблено в такі терміни, які примушують сумніватися в повноцінності документа (не укладають бюджет країни в такі строки!). Але документ прийняли. При цьому всі знали, що все одно до літа повинні бути прийняті поправки. Тобто депутати, приймаючи бюджет, заздалегідь знають, що він фіктивний. А реальні цифри покаже реальна ситуація в економіці. Так, правда, було завжди.

Але ніколи не було так, щоб ці поправки приймалися восени. Напрошується висновок: економіка розвивається сама по собі і не залежить від бюджету. Але тоді що за роботу роблять ці люди, в дорогезних костюмах, з дорогезним «обвісом» у вигляді «казанів», «брюликів», «риж'я» та іншої мішури?

Пригадаємо, що вони зробили за майже десять місяців. 30 вересня пройшли позачергові вибори. І лише через місяць, 6 листопада 2007 року, відбулося перше засідання підготовчої групи. Група затвердила положення про свою роботу. Але під час спроби обрання голови стався конфлікт, внаслідок чого засідання було закрите через відсутність кворуму. Керівництво групи ПО ПІДГОТОВЦІ сесії було вибране через тиждень - 15 листопада. А перше засідання відбулося 23 листопада. До того моменту країна жила без парламенту вже майже вісім місяців. Ще майже через місяць був обраний прем'єр-міністр України. Дев'ять місяців. За цей час можна народити дитину. Україна ж народжувала новий парламент. Але відтоді він поводиться подібно до новонародженого. Повноцінної роботи за сім місяців ми не побачили. Суцільні перерви та блокування трибуни. Але це тільки спина чудовиська української влади. За кулісами плелися постійні інтриги, велися кулуарні переговори, закулісні домовленості.

Маємо результат: депутати пішли у відпустку, так і не почавши працювати. Так чи потрібні нам такі депутати? Останнє «голосування» у Верховній Раді зафіксувало наявність підтримки Компартією та Блоком Литвина Юлії Тимошенко на посаді прем'єр-міністра. Тобто Петра Симоненка, наприклад, уряд Тимошенко, мабуть, влаштовує. Тепер у його спічах «регіонали» перетворилися на «олігархів», які хочуть забезпечити Віктору Ющенку другий термін.

Але це не все. Лідер комуністів бачить, як у разі відставки уряду Тимошенко буде оголошено про створення блоку «великого капіталу та націонал-фашистів». Незважаючи на ярлики, запідозримо Петра Миколайовича... У чому? Щонайменше, у недалекоглядності. Бо відставка Тимошенко відкриває їй шлях до посади Президента. Це ясно всім. Навпаки, чим довше Юлія Володимирівна обіймає посаду голови уряду, тим менше її шанси отримати Банкову.

З іншого боку, яку альтернативу бачить товариш Симоненко? Парламентська республіка? Але ж безглуздо крихітній фракції, від якої не залежить жодне голосування, бажати такого! Петро Миколайович бачить можливість відставки уряду тільки у разі, якщо «парламент контролюватиме уряд». Це можна вважати позицією. Припустимо, так буде. Але для фракції комуністів чи добре це буде? Що саме зможе контролювати червона фракція? Петро Миколайович дає зрозуміти, що не хотів би, щоб Раду зробили інструментом Банкової. А хіба коли-небудь було інакше?

Заплуталися? Не страшно! Я теж заплутався. Відповідь зрозуміла: ні у разі парламентської республіки, ні у разі президентської КПУ нічого не зможе контролювати. Що робити? Це одвічне питання лівих сьогодні нерозв'язне. Я переконаний - Петро Симоненко не знає, що йому робити. Та й ніхто цього не знає. Реванш комуністів можливий лише в умовах економічної кризи та погіршення рівня життя більшості громадян України. Але поки цього не сталося.

На щастя для виборців і, до речі, для уряду Тимошенко, економіка живе окремо від політики. Прийняли поправки до бюджету, не прийняли поправки до бюджету - депутати пішли у відпустку на свої Багами та Канари вживати ракоподібних і поглинати спиртне. Даючи можливість Тимошенко та її «біло-сердечному» блоку укріплювати свої позиції після поразки на виборах мера Києва, що стали першим тривожним дзвоником Юлі. Тепер її завдання - виправити ситуацію з інфляцією та домовитися із КПУ і Блоком Литвина. «Відіграний пішак» під час голосування про довіру уряду говорить про те, що часу даремно він не витрачає.

Тепер про «помаранчевих». Футболістах. Чесно кажучи, для мене стало одкровенням зовсім не те, що продукує Давид Жванія. Там зрозуміло. Кавказька кров і таке інше. Подивіться на Грузію та все зрозумієте. Ні, я про Гриценка. Про його інтерв'ю, яке він дав ще 9 червня. І щось схоже продовжує говорити і досі. Справа не в моральності двох колишніх соратників Ющенка. Не у твердості переконань тих, хто робив помаранчеву революцію. Не докір українцям, мовляв, бачите, за ким ви пішли? Справа в іншому. Ці двоє зараз проливають малу дещицю світла на те, як робився помаранчевий переворот в Україні та в який спосіб.

Зі слів Гриценка я дізнався, що програма «Десять кроків назустріч людям» була сфабрикована. Що я розумію під цим словом? Насамперед те, що цієї програми за два дні до знаменитого пропагандистського виступу Ющенка на Співочому полі просто не було. Її написали за два дні на комп'ютері Анатолія Гриценка. Відразу обмовлюся: так готували передвиборну програму, яка поставила країну на межу громадянської війни. Іншого результату й бути не могло. Поїхали далі.

Отриману писульку назвали «Дев'ять кроків назустріч людям». За кількістю програмних пунктів. Але Ющенко, поглянувши, змінив цю назву на «Десять кроків назустріч людям». На думку Гриценка, щоб було схоже на десять заповідей. Відомо, що Ющенко любить дешеві пафосні метафори у стилі сільського вертепу. Не важливо. Важливо те, що ніякої програми дій у Ющенка в 2004 році не було! Журналістам, які пишуть і аналізують на тему виконання програми «Десять кроків назустріч людям», слід було би давно заспокоїтися. Оскільки аналізувати нема чого.

Чи не в цьому головна причина всіх сьогоднішніх політичних непереборних чвар? Вони просто хотіли влади - вони її отримали. До речі, як писався «Український прорив»? Чи дізнаємося ми про це років через десять?

Ще одного шоку зазнав я, дізнавшись, наскільки «прозора» «помаранчева» влада. Гриценко розповідає, як на одному із засідань РНБО членам цієї ради були продемонстровані три документи, які стосуються «газового питання». «Їх показали і тут же забрали», - сказав Гриценко. Найцікавіше далі.

«Коли увечері прийшов додому, дружина показала мені не три, а шість (!) підписаних газових документів, які вона отримала зі своїх джерел».

Оцініть ситуацію. Український державний муж отримує документи державної важливості від дружини. Удома, увечері, в домашніх капцях! Від дружини в домашньому халаті та в бігуді! І ці люди управляють державою! Через цих людей ледве не почалася громадянська війна в 2004-му! Через цих людей країна сьогодні стоїть на межі економічного хаосу та соціального вибуху!

Далі відпадає бажання коментувати і аналізувати. Три варіанти розвитку подій - усунуть Юлю, усунуть Ющенка, влаштують позачергові вибори - дитячий лепет порівняно з тим, що відбувається сьогодні. Вони про це й не думають. Вони на курортах.

Сьогодні Україною управляє Ктулху - таємнича стародавня істота, яка спить на дні океану в затонулому місті Рльєх. Його чорні сни продукують хаос української політики. Безвладдя. У 2006 році Ющенко не дав перемогти Януковичу. Сьогодні він не дає перемогти Юлі. Все це в цілому веде країну до катастрофи. Чи потрібно виборцям брати участь у цьому сюрреалістичному балагані?