Верховна Рада побудована на зачарованому місці

Автор: Максим Равреба

Будівля Верховної Ради була побудована за наказом Сталіна архітектором Володимиром Заболотним на недоброму місці. З покоління в покоління корінні кияни розповідали вечорами історії, які сягають корінням в таку давнину, що любителі старовини віддали б півжиття за можливість почути, дізнатися.

Розповідали, що в княжі часи дорогою до печер Варязьких, воїни Володимирові тягали поганских бовдурів і скидали у Дніпро. Там же страчували і закопували в надрічковому мулі волхвів. Після Батиєвого погрому в надніпрянському лісі та ліщині, що лежить під ним, монгольські  багатури розбивали свої стани і бенкетували, поклавши під дощаті настили слов'янських полонянок.

Скороходи литовських князів побоювалися їхати від Замку, що на Подолі, до Печерського монастиря після настання темноти. Побоювалися відьом, що влаштовували свої шабаші на крутому схилі в ніч на Івана Купала. Те ж саме й поляки. Біскупу докучали вурдалаки, воєводі - горгульї. Спроба провести сеанс екзорцизму була безуспішною: у кульмінаційний момент частина схилу сповзла до Дніпра, поховавши під собою ксьондзів, зокрема самого біскупа.

Гетьмани уникали проклятого місця, Петро Перший впав тут з Алексашкі Меньшикова. Іван Мазепа втратив орден Андрія Первозванного, натільний медальйон з портретом короля Шведського, Карлуса і карту-схему місця схорону своїх скарбів. Рожевий сад, насаджений на місці майбутнього стадіону імені Лобановського за наказом Єлизавети, - пов'янув. Царський палац - згорів. Його поновили до Високого приїзду в Київ Імператора Миколи Олександровича в 1913 році. Але в дні візиту в Опері застрелили Столипіна, а через рік, віроломний кузен царя, кайзер Вільгельм, оголосив війну. Після Брестського миру у царському палаці поселився було гетьман Всія України Павло Скоропадський. Але і йому довелося бігти в опломбованому вагоні Леніна до Берліна, переодягнувшись у Троцького.

Змінити ситуацію спробували більшовики, виступивши проти темних сил за принципом «лікувати подібне подібним». Почали з того, що влаштували на недоброму місці меморіальний пантеон, поховавши, за масонським звичаєм своїм, загиблих товаришів. А через двадцять років перейшли до рішучого наступу, спроектувавши на Печерському пагорбі храми червоної релігії своєї. Головним форпостом повинна була стати, звичайно, будівля НКВД. Але вся республіканська верхівка чекістів на той час була розстріляна, і тоді було вирішено влаштувати штаб-квартиру в будівлі Верховної Ради.

Побудували. Без благословення батечка, з ігноруванням народних переказів, всупереч рекомендаціям фахівців-краєзнавців з Академії наук, яких про всяк випадок відряджали досліджувати золоті шахти в район Нижньої Колими. Буржуазний націоналізм тоді вважався хворобою, яка найуспішніше лікувалася в кращих санаторіях НКВД на широких просторах між Сусуманом і Омусукчаном. Останні, вже знаходячись в Бухті Нагаєва, телеграфували, що відкрили причину аномалії Печерського пагорба.

Мовляв, в період каденції польського короля Стефана Баторія в одній з Варязьких печер була обладнана лазня, де милися київські відьми. Вони, мовляв, сходилися туди після шабашу, парилися і потім верхи на банних віниках злітали в небо і з висоти плюхалися у Дніпро. Їх виск і крики далеко було чути в окрузі. Після цього Дніпро міліло, від Чорнобиля до самих порогів, худобу вражав мор, на берегах траплялися обвали, що затоплювали цілі хутори, а з Криму приходили татари.

Втім, думка учених до уваги не бралася. На Київ, чадячи бензиновими, пожежонебезпечними двигунами, котилися панцеркампфвагени Клейста і Гудеріана. Нічого хорошого це місце не принесло і для них. Тільки прозорливий Кох Еріх, вивчивши захоплені архіви Смоленського обкому ВКПБ, наказав не робити на Печерську свою ставку, а облаштувати її в Рівному.

Головний архітектор-езотерик Третього Рейху Альберт Шпеєр віддав наказ айнзатцкомандам знайти архітекторів більшовицьких храмів і доставити їх в Рейх, але на той час бійці Червоної Армії вже «ходили по великому» у воронки від снарядів у берлінському парку Тірхгартен, підтираючись останніми номерами «Völkischer Beobachter».

Втім, через роки фатальна рука долі наздогнала і комуністів. Побоюючись зачарованого місця, перший Президент незалежної України, після складання присяги, прямо перед телекамерами зжував квітку папороті, вирощену в секретних лабораторіях КПРС на заводі «Арсенал» (тих, що були напроти Лаври). І запив її літром горілки «Rasputin». Декілька десятків демократів та члени уряду в «екзилі», що приїхали із США і Канади, роздягнувшись догола, бігали купатися біля гранітних сходів Печерської набережної, де їх благословив перший посол США Роман Попадюк.

Про всяк випадок капсула з посланням майбутнім мешканцям світового Союзу РСР, закладена комуністами біля таємного, десятого, під'їзду Верховної Ради, була вилучена американськими десантниками, одягненими в протиатомні комбінезони, і відправлена на зберігання в пустелю Невади, на базу «Area-51». Порожнина, що утворилася, була залита бетоном секретної марки ДС, але навіть він так і не зміг застигнути.

Не допомогла ні зміна кольору прапора, ні місця його розташування, ні (остання надія дослідників з Массачусетського технологічного інституту) заміна рельєфних зображень державної символіки. Навпаки: після того, як серпи і молоти в обрамленні вінків із пшениці змінили Володимирові тризуби, білий облицювальний матеріал, який з 1937 року виблискував, як січневий сніг, як шапка білого генерала, набув дивного, синюватого відтінку. Такий колір іноді буває у місяця над кладовищем в імлисті ночі.

Тужливе видовище, особливо якщо крізь важкі хмари раптом привидиться відьма на мітлі, що летить у бік Арки Дружби народів, або спікер Яценюк, що сидить у ступі. Навіть засідання Верховної Ради є дивною, фантастичною, з домішкою гоголівщини, картиною. Місця для народних депутатів в сесійній залі, як правило, залишаються порожніми. Зате самі щасливці-обранці знаходяться в безперервному русі. Хтось дереться на стіни, зображаючи спритних тарганів. Хтось, наслідуючи мух, здійснює обліт важкої люстри, прикрашеної радянською символікою. Хтось шукає комах у шевелюрі товариша в партійній фракції. Інші, пригадуючи шкільні навики, надувають маленькі кульки з оболонки порваної великої дитячої кулі і ляскають їх об лоба політичного противника.

Курликают мелодії мобільних телефонів. В одного - це арія з опери «Разом нас багато», в іншого - «Владимирский централ», треті видають звук циркулярної пилки, що витягується з електрогітар вокально-інструментальним гуртом «Nirvana». Дзвенять шпори, прироблені до ковбойських чобіт молодих депутатів-чоловіків. Горбатий чеше горб. Виходить з туалету, на ходу застібаючи гудзики на широких шальварах, представник правого блоку. Опозиційні депутати-олігархи, вугільні, трубні, нафтові, енергетичні барони, поблискуючи сталевою, нікельованою обшивкою, мигаючи габаритними вогнями, потріскуючи автоматичним запалюванням, поклацуючи електричними розрядами, смачно відригуючи бензином і видихаючи газовим факелом, говорять про індекс Dow Jones і показник 日経平均株価, 日経225. Перемежовуючи спеціальну, складну мову біржових новин, рідним, народним  звуком «бля». Іноді, зібравшись в кулуарах, пишуть колективний лист Президентові Московському з проханням послати кого-небудь вправного до однієї нестерпної жінки, що облаштувалася в будівлі напроти, в кабінеті колишнього Генерального комісара НКВД УРСР. Але Москва мовчить.

Тут і колишні польові командири Майдану. Двоє з них, що розчарувалися в лідерові, але, як і колись, вірні ідеалам помаранчевої революції, бешкетуючи, розповідали всю правду про Президента Ющенка. Історію його отруєння, яке, за їхніми словами, було не отруєнням, - просто кандидат, зупинившись біля автомата газованої води, замість шиплячого напою отримав відвар з мухоморів. Інший розповідає, що це саме він у 2004 році став автором прогресивної політичної програми Народного Президента - «Дванадцять повзків, десять прихлопів і сім притопів назустріч мікропутам». Але їх ніхто не слухав.

І лише Пані в білому криноліні, з прикрасою у вигляді червоного сердечка на дорогих рюшечках, була у піднесеному настрої. Вона мала намір відправити Народному Президентові чергову торпеду у вигляді поправок до бюджету-2008. Ця операція, як і всі діяння Білої Пані, виконувалися у вигляді нестандартного піар-шоу. Саме тому засідання уряду було запланованее на вихідний день - суботу. Весь апарат був піднятий на тривогу, а провідний телеканал був вибраний як прес-майданчик.

Ці наміри потенційного кандидата у президенти не на жарт стривожили мешканця третього Печерського палацу - з громіздким прізвищем, що нагадує житло бурих ведмедів, на прізвисько «Дах». Він ще напередодні почув самовпевнені прогнози глави уряду про те, що, мовляв, ухвалення поправок - справа вирішена, і їх схвалення Верховною Радою - питання двох-трьох днів. Зметикувавши, наскільки може піднятися Її рейтинг від цієї локальної пропагандистської операції, господар колишнього штабу Київського Особливого Військового Округу терміново застосував відповідних заходів.

По-перше, він, скориставшись доступною магією, викликав в суботу дощ. Чим викликав небажання журналістів їхати на засідання уряду. По-друге, в інформаційних агентствах раптом поширилася заява про те, що Секретаріат сподівається, що поправки не будуть затверджені в суботу, у зв'язку з тим, що саме в цей день представники однієї релігійної общини, що складається з громадян України,  не схвалюють будь-якого виду  діяльності. А це може бути розцінено як розпалювання міжнаціональної ворожнечі.  

І, нарешті, по-третє, особливою магією були викликані ефірні перешкоди на всеукраїнському телеканалі, куди зібрався глава уряду для того, щоб викласти виборцям свою позицію і доповісти про дії Кабінету зі стабілізації макроекономічної ситуації. Як міра психологічної дії на наполегливу жінку-політика були вибрані два ефективні заходи. Президент затвердив призначення мера столиці, чим викликав у прем'єра нестерпну мігрень. Іншим розпорядженням глава держави припинив приватизацію Одеського припортового заводу. Що істотно знизило тембр голосу глави Кабінету і блиск Її очей.

В результаті настрій глави уряду істотно зіпсувався. Представники демократичної преси, що добралися в дощ до Будинку уряду, були в огидному настрої, який ще більше погіршав, коли вони дізналися, що брифінгу не буде. Це вплинуло на акул пера в тому сенсі, що їхні матеріали стали отруйно-ворожими до політики Кабміну. І, нарешті, все довершив недільний ефір на одному всеукраїнському телеканалі. ВОНА була сердита і агресивна. Ведучий з вишуканою борідкою і підступними вусиками був теж не в ударі. Інтерв'ю мало тьмяний вигляд. А, крім того, на превеликий гнів прем'єра, інтерв'ю було явно куповане. А просто - порізане.

Не будь вона сама собою - здивувалася б. Втім, досвіду прем'єр-міністрові України було не позичати. Це всеукраїнський канал завжди був відомий тим, що там у всі часи працювали майстерні кравці. У них були кращі рекомендації ще від старих господарів. Один з них, із чуток, зараз працював в надрах відомства Найбілішої Пані. У їхньому професіоналізмі сумніватися не доводилося. Але шкода, завдана піар-заходу, була очевидною.

І було вже пізно. Залишалося тільки опублікувати заяву про спотворення інтерв'ю прем'єр-міністра. На що лукаві телевізійники звинуватили Її у спробі тиснути цензурою. Монтаж інтерв'ю пояснювався зростанням цін на нафтовий кошик ОПЕК, падінням курсу долара в Україні до рівня 1:2, як в добрі часи введення гривні і, нарешті, діями самого уряду, що неправильно розрахував макроекономічні показники на майбутній рік. Прочитавши цей дитячий лепет в інтернеті, Вона зблідла.

- Козли!.. Продукти травлення! - зірвалося з Її прекрасних вуст.

Але все вже трапилося. Зачароване місце знов показало свою силу. До Президентських виборів залишався рік.

Примітка: ця стаття є політичним памфлетом. Фейлетоном, що висміює в жанрі гротеску (перебільшення) порочні явища суспільного життя.