Хроніка грузино-осетинского конфлікту

Грузія 8 серпня почала бойові дії в зоні грузино-осетинского конфлікту. Південноосетинська влада повідомляє про те, що в атаці на Цхинвалі задіяні літаки, танки і піхота.

У січні 1991 року між Грузією і Південною Осетією почалися активні військові дії, що призвели до численних жертв з обох боків.

Військові дії завершилися у 1992 році - з введенням миротворчих сил в зону конфлікту.

З 1994 року почалися переговори щодо врегулювання конфлікту. 16 травня 1996 року в Москві підписаний Меморандум про заходи із забезпечення безпеки і зміцнення взаємної довіри між сторонами. Відбулося декілька зустрічей президентів Грузії і Південної Осетії Едуарда Шеварднадзе і Людвіга Чибірова, на яких обговорювалися шляхи врегулювання конфлікту. Росія є посередником в переговорному процесі.

23 грудня 2000 року було підписано російсько‑грузинська міжурядова Угода про взаємодію у відновленні економіки в зоні грузино‑осетинського конфлікту і в поверненні біженців. У квітні 2001 року в Південній Осетії відбувся референдум із внесення змін до Конституції республіки, проведення якого керівництво Грузії вважає незаконним.

22 грудня 2001 року місія ОБСЄ в Грузії і Єврокомісія підписали угоду про виділення гранту у розмірі 210 тисяч євро на заходи після врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. Єврокомісія взяла активну участь в програмі зі збору і знищення зброї в зоні конфлікту.

14‑17 жовтня 2003 року в передмісті Гааги (Нідерланди) пройшла 10‑я зустріч експертних груп повноважних делегацій сторін в рамках переговорного процесу із врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. У консультаціях взяли участь представники Республіки Північна Осетія ‑ Аланія, нідерландські голови ОБСЄ, розділи місії ОБСЄ в Грузії, представники Європейської комісії. Сторони вперше не змогли підписати підсумковий протокол через розбіжності щодо його змісту.

31 травня 2004 року командувач Змішаними силами миротворців в зоні грузино‑осетинського конфлікту Святослав Набдзоров виступив із заявою про намір ліквідовувати блокпости МВС Грузії, встановлені уподовж автотраси Гори ‑ Цхинвалі (згідно з офіційним Тбілісі - з метою припинення транспортування контрабандних вантажів).

1 червня 2004 року МЗС Росії зробив три заяви з приводу ситуації в зоні грузино‑осетинського конфлікту. Російське зовнішньополітичне відомство закликало владу Грузії усвідомити небезпеку провокацій в цьому районі.

2 червня 2004 року на зустрічі співголів Змішаної контрольної комісії з врегулювання грузино‑осетинського конфлікту представники Тбілісі і Цхинвалі домовилися не вдаватися до заходів силового і економічного тиску один на одного.

3 червня 2004 року Грузія направила в Цхинвальський регіон 20 вагонів з танками і бронемашинами, декілька установок "Град" і 350 миротворців. На той час в Цхинвальському регіоні Грузія мала в своєму розпорядженні 150 військовослужбовців, озброєних стрілецькою зброєю. Всього в зоні конфлікту Грузія може мати 500 військовослужбовців з обмеженою кількістю важкої техніки, зазначили в Міноборони країни.

28 червня 2004 року троє співробітників МГБ Грузії було затримано за підозрою у проведенні диверсійно-терористичних акцій в Південній Осетії. Після цього Грузія відмовилася брати участь в засіданні Змішаної контрольної комісії із врегулювання в Південній Осетії, яке планувалося провести в Москві 30 червня. 3 липня представники грузинських спецслужб були звільнені. Грузія заявила про намір продовжити роботу в рамках комісії.

30 червня 2004 року російські миротворці піддалися нападу з боку підрозділу грузинського МВС. В зв'язку з цим МЗС Росії закликав Тбілісі "не доводити ситуацію в Південній Осетії до небезпечної межі". Як заявили в російському зовнішньополітичному відомстві, "не викликає сумніву, що насильницьке захоплення військового майна свідомо спрямоване на подальше загострення ситуації в Південній Осетії і підрив російсько‑грузинських відносин".

Ситуація в зоні грузино‑осетинського конфлікту загострилася 8 липня 2004 року у зв'язку зі збройною сутичкою в Ліахвській ущелині Південної Осетії. За даними, що надійшли з Тбілісі, двоє грузинських миротворців було поранено, один викрадений.

8‑9 липня в Цхинвалі пройшли переговори із врегулювання грузино‑осетинського конфлікту між державним міністром Грузії Георгієм Хаїндравою і заступником командувача сухопутними військами РФ генерал-лейтенантом Валерієм Євневичем. Сторони обговорили питання стабілізації ситуації навколо Південної Осетії.

11 липня в Цхинвалі відбулася зустріч глави невизнаної Республіки Південна Осетія Едуарда Кокойти з послом із особливих доручень МЗС РФ Львом Мироновим. Було обговорено питання підготовки і проведення засідання Змішаної контрольної комісії (ЗКК) з врегулювання ситуації в Південній Осетії. Того ж дня в Цхинвалі відбулася робоча зустріч співголів ЗКК за участю міністра з особливих доручень Південної Осетії Бориса Чочиєва і представника уряду Північної Осетії Теймураза Кусова. Сторони домовилися припинити всі провокаційні дії в зоні грузино‑осетинського конфлікту. Зокрема, конфліктуючі сторони обіцяли припинити стрілянину і зняти економічну блокаду.

14 липня 2004 року в Москві в закритому режимі пройшов перший раунд переговорів на високому рівні у форматі ЗКК. Сторони висловили розуміння, що із зони конфлікту необхідно вивести незаконні збройні формування. Був також підтверджений статус миротворців в зоні конфлікту. Секретар Ради національної безпеки Грузії Гела Бежуашвілі заявив, що вирішення південноосетинської проблеми він бачить у відновленні територіальної цілісності Грузії. 15 липня в ході другого раунду переговорів учасники засідання ЗКК підписали підсумковий документ, що закликає керівників Тбілісі і Цхинвалі не застосовувати силові дії у вирішенні конфлікту. Згідно з документом, сторони повинні були дотримувати всіх домовленостей, досягнуті до цього дня. Всі незаконні збройні формування повинні бути роззброєні, техніка повинна бути виведена із зони конфлікту. Пункт про гуманітарну допомогу стояв в протоколі окремо: сторони знов визнали, що такі вантажі мають полегшений митний режим, як це наказано Дагомиськими угодами 1992 року. Сторони домовилися, що ЗКК працюватиме на постійній основі в Цхинвалі, а чергове засідання відновить роботу через декілька днів у Тбілісі.

19 липня 2004 року на зустрічі в Цхинвалі представники Грузії, Південної Осетії, Північної Осетії і Росії ухвалили рішення створити групу у складі секретарів грузинською, південно- і північноосетинської частин ЗКК. 21 липня у Тбілісі пройшло перше засідання групи у складі секретарів грузинської, південно- і північноосетинської частин ЗКК і радника російського посольства в Тбілісі. Грузія і Південна Осетія підтвердили прихильність курсу на мирне врегулювання в зоні грузино‑південноосетинського конфлікту і недопущення ескалації напруженості. 22 липня в Цхинвалі на зустрічі уповноважених представників співголів ЗКК були визначені термін початку спільного патрулювання зони грузино‑осетинського конфлікту миротворцями і спостерігачами ОБСЄ, а також маршрути перевірок.

30 вересня ‑ 2 жовтня 2004 року в Москві відбулося засідання Змішаної контрольної комісії (ЗКК) з грузино‑осетинського врегулювання. Обговорювалися перспективи ліквідації кризової ситуації в Південній Осетії і недопущенні її в майбутньому, питання економічної реабілітації зони конфлікту. Була організована робоча група з вироблення рішень про виведення незаконних формувань, зняття незаконних постів і виставлення нових постів миротворців.

5 листопада 2004 року в Сочі відбулися переговори між прем'єр-міністром Грузії Зурабом Жванією та керівником Південної Осетії Едуардом Кокойти. Переговори проходили за посередництва МЗС РФ, який представляв перший заступник міністра Валерій Лощинін. Сторони домовилися про повну демілітаризацію зони грузино‑південносетинського конфлікту. 13 листопада на зустрічі держміністра Грузії Георгія Хаїндрава з міністром з особливих справ уряду Південної Осетії Борисом Чочиєвим була досягнута домовленість про ліквідацію бліндажів та інших будов військового призначення. 15 листопада в зоні грузино‑осетинського конфлікту почався процес ліквідації військово-інженерних будов.

18‑19 листопада 2004 року у Владикавказі відбулося засідання ЗКК. Учасники засідання розглянули хід виконання домовленостей, досягнутих за російським посередництвом на зустрічі прем'єр-міністра Грузії 3ураба Жванії і президента невизнаної республіки Південна Осетія Едуарда Кокойти в Сочі 5 листопада. Президент Республіки Північна Осетія‑Аланія Олександр Дзасохов, що виступив на засіданні ЗКК, підтримав ідею Жванії і Кокойти про утворення зони економічного сприяння, запропонувавши включити в неї Алагирський район Північної Осетії, Південну Осетію і Горійський район Грузії.

26 січня 2005 року на засіданні ПАРЕ у Страсбурзі президент Грузії Михайло Саакашвілі озвучив мирні ініціативи стосовно Південної Осетії. Відповідно до них, Південній Осетії був запропонований широкий автономний статус у складі єдиної грузинської держави. Ініціативи Саакашвілі в телефонній розмові 15 лютого підтримав президент США Джордж Буш. Президент Південної Осетії Едуард Кокойти, коментуючи ініціативи Саакашвілі, заявив, що "Південна Осетія ‑ давно вже незалежна республіка", і про створення єдиної з Грузією держави мови бути не може.

11 березня 2005 року Михайло Саакашвілі заявив на брифінгу, що не має наміру довго чекати відгуку Цхинвалі на мирні ініціативи Грузії щодо статусу Південної Осетії. Саакашвілі зазначив, що окремо узяті представники цхинвальскої влади вітають грузинські ініціативи, але рішення прийняти не можуть. За його словами, цхинвальский регіон і Абхазія "ніколи не стануть частиною нехай навіть колишньої імперії". "Це ‑ наші люди, наша територія, яка називається Грузія, і ніколи по-іншому називатися не буде", ‑ сказав Саакашвілі.

16‑17 березня 2005 року на зустрічі в Москві співголів Змішаної контрольної комісії з врегулювання грузино‑осетинського конфлікту обговорювалися питання демілітаризації зони конфлікту в рамках досягнутих в Сочі в листопаді 2004 року домовленостей. У роботі засідання взяли участь делегації від Росії, Грузії, Північної Осетії ‑ Аланії і Південній Осетії.

20‑21 червня 2005 року в Москві пройшло екстрене засідання Змішаної контрольної комісії з врегулювання грузино‑південно-осетинського конфлікту. В ході засідання сторони повинні були підписати протокол про взаємодію правоохоронних органів в зоні конфлікту. Проте був підписаний тільки протокол, згідно з яким були створені групи з розслідування інцидентів в зоні грузино‑осетинського конфлікту 29 травня і 6 червня (вбивство 4 осетинських і 1 грузинського військовослужбовця, зникнення 4 грузин).

10 липня 2005 року в Батумі відбулася міжнародна конференція з питання врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. Представники Південної Осетії відмовилися взяти участь в конференції. На конференції президент Грузії Михайло Саакашвілі заявив, що Грузія готова надати Південній Осетії повну автономію і також готова відповідно до цього змінити конституцію країни. Саакашвілі, зокрема, повідомив, що ініційований ним план врегулювання конфлікту з Південною Осетією ‑ поетапний, і для його реалізації буде потрібно чимало часу. За його словами, в плані були враховані всі побажання, які на різних етапах озвучували представники керівництва Південної Осетії. Невизнана республіка Південна Осетія не погодилася на пропозиції Саакашвілі про автономію у складі Грузії.

11 жовтня 2005 року парламент Грузії прийняв ухвалу "Про хід миротворчих операцій і ситуацію в конфліктних зонах Грузії". Згідно з документом, російські миротворці, дислоковані в зоні грузино‑осетинського конфлікту, до 1 лютого 2006 року повинні були забезпечити виконання угод, укладених сторонами. Інакше з 15 лютого 2006 року парламент Грузії повинен був почати процедуру щодо виходу з Дагомиської угоди 1992 року і зажадати виведення російських миротворців.

8 грудня 2005 року відбулося надзвичайне засідання ЗКК у зв'язку з різким загостренням обстановки в зоні грузино‑осетинського конфлікту. Засідання було присвячене аналізу причин, що викликали сплеск напруженості в зоні конфлікту, і розробці заходів, направлених на забезпечення мирного ходу грузино‑осетинського врегулювання. У засіданні брав участь керівник російської частини комісії, посол з особливих доручень МЗС РФ Валерій Кеняйкін.

15 лютого 2006 року парламент Грузії прийняв ухвалу, що передбачає припинення миротворчої операції в зоні грузино‑осетинського конфлікту. В  цьому документі дії Росії в регіоні розцінювалися як "інтервенція".

31 травня 2006 року була проведена ротація російських військ у складі Змішаних сил з підтримки миру в зоні грузино‑осетинського конфлікту. Ротація проходила через Рокський тунель, який Грузія не контролює. Офіційний Тбілісі визнав дії російської сторони викликом в свою адресу. Власті країни заявили, що під виглядом ротації Росія вводить в регіон додаткові війська.

16 липня 2006 року грузинська поліція затримала машину керівників змішаної комісії з врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. Їх обшукали і на декілька годин конфіскували речі. Через цей інцидент засідання комісії вирішено було перенести на добу.

18 липня 2006 року парламент Грузії прийняв ухвалу про негайний вивід російських миротворців з території країни.

27 вересня 2006 року грузинські спецслужби затримали чотирьох російських офіцерів, що працюють в ГРВЗ. Заарештованих військових Тбілісі звинуватив в шпигунстві.

Згідно з опублікованою в ЗМІ заявою командувача Змішаних сил з підтримки миру в зоні грузино‑осетинського конфлікту (ЗСПМ) Марата Кулахметова, 29 вересня 2006 року співробітники спецназу Грузії напали на машину північноосетинського батальйону миротворчих сил на виїзді з села Авневі і побили миротворця, що знаходився в ній.

12 листопада 2006 в Південній Осетії відбулися референдум про незалежність і вибори президента республіки.

7 серпня 2007 року грузинська сторона звинуватила Росію в тому, що напередодні увечері два літаки Су‑25 "з російськими розпізнавальними знаками" вторглися в повітряний простір Грузії і здійснили ракетний обстріл грузинської РЛС в районі р. Гори. В результаті було зірвано заплановане на 9‑10 серпня в Тбілісі засідання Змішаної контрольної комісії (ЗКК) з питань врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. Обстановка в зоні конфлікту різко загострилася.

29 серпня 2007 року грузинською стороною були затримані і засуджені грузинським судом на два місяці попереднього ув'язнення двоє військовослужбовців з складу північноосетинського батальйону ЗСПМ в зоні грузино‑осетинського конфлікту - російські громадяни Хачиров і Валієв (утримувалися до лютого 2008 року). Це було зроблено порушуючи загальноприйняті норми міжнародного права і угод, що діяли, про врегулювання грузино‑осетинського конфлікту. Після затримання грузинська сторона не допустила до них ні представників командування ЗСПМ, ні співробітників консульського відділу посольства Росії в Тбілісі, а судовий розгляд відбувався без участі адвокатів.

Відновлення - майже через рік - переговорного процесу з грузино‑осетинського врегулюванню в рамках Змішаної контрольної комісії (ЗКК) не принесло відчутних результатів. На тих, що проходили 23‑24 жовтня 2007 року в тбіліському офісі ОБСЄ переговорах грузинській і південноосетинській  сторонам так і не вдалося узгодити  позиції і прийняти Спільну заяву.

31 березня 2008 року був підданий обстрілу із стрілецької зброї і гранатометів пост правоохоронних органів Південної Осетії у села Окона Знаурського району. Військовими спостерігачами ЗСПМ і представниками місії ОБСЄ було встановлено, що вогонь вівся з території, підконтрольній грузинській стороні. За два дні до обстрілу в цьому ж районі зафіксовано знаходження співробітників держбезпеки і спецназу МВС Грузії, переодягнутих в цивільний одяг.

2 квітня озброєною групою з автоматичної зброї обстріляний блокпост міністерства оборони Південної Осетії в районі сіла Андзі‑си. Військовослужбовцями блокпоста у відповідь вогонь не відкривався.

Всього ж в квітні 2008 року ЗСПМ в зоні грузино‑осетинского конфлікту було зафіксовано 56 випадків порушення грузинською стороною угоди про припинення вогню. Стрілянина велася в основному безладним чином з метою підтримки напруженості в зоні конфлікту. Міністр внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвілі, коментуючи інцидент, пов'язаний з підривом на протипіхотній міні 3 квітня співробітника відділу поліції в районі сіла Хєїті, звинуватив російських миротворців в причетності до установки міни, а через грузинський телевізійний канал "Аланія" звинуватив керівництво Південної Осетії в причетності до видачі місцевому населенню близько 1,5 тисяч фальшивих російських паспортів.

14 травня 2008 року президент Південної Осетії Едуард Кокойти заявив, що спецслужби Грузії планують провести найближчим часом на території невизнаної республіки теракт проти грузин і грузинських миротворців.

15 травня помічник командувача ЗСПМ по роботі із ЗМІ капітан Володимир Іванов оголосив про планову ротацію миротворчого контингенту в Південній Осетії. Після цього в грузинських ЗМІ з посиланням на розділ МЗС Грузії була поширена інформація про нібито збільшенні російського миротворчого контингенту в зоні грузино‑осетинского конфлікту. При цьому планова ротація миротворчого контингенту характеризується як "провокаційний і безвідповідальний захід".

16 травня на узбіччі дороги в 200 метрах від грузинського населеного пункту Ергнеті в зоні грузино‑осетинського конфлікту спрацював вибуховий пристрій. Жертв і пострадавших немає. Цього ж дня вибуховий пристрій спрацював на дорозі між грузинськими селами Ередві і Діци. Вибухнула машина МВС Грузії, за попередньою інформацією, поранений один співробітник спецназу Грузії. Третій за день вибух відбувся в околицях села Никозі ‑ на міні в полі підірвався місцевий житель.