Василь Юрчишин: в Україні може спрацювати принцип доміно

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Судячи з курсу гривні, остаточно «відв'язаному» відносно долара, на капітановому містку корабля «Україна» - повне замішання. Черговий фінансовий шквал остаточно (і, швидше за все, надовго) вибив штурвал з рук тих, хто ще буквально вчора віддавав бадьорі, але дуже незрозумілі команди своїм підлеглим.

Фраза «Рятуйся, хто може!» поки що не прозвучала. Але фраза «Братва, полундра! Готуємо плавзасоби до евакуації пасажирів!» чується то тут, то там.

На жаль, більшість рішень, які приймаються капітанами української економіки, в останні місяць-два носять явно не стимулювалбний характер. Навпаки: вони остаточно розбалансували ситуацію з гривнею і вивели громадян зі стану душевної рівноваги.

Про те, що «завтра буде краще, ніж вчора», влада вже говорити не насмілюється: соромно... Про те, яким буде це саме завтра, напередодні Нового року, теж ніхто до ладу так і не сказав: напевно, робити прогнози в нашій країні стало зовсім неприбутковою справою...

Цю невдячну місію політики і міністри «передоручили» експертам. Їх думка вагома, але «не зарахована». Адже вони не стверджують, не наполягають, що все буде саме так, як їм здається, а просто вибудовують гіпотетичні варіанти розвитку подій.

Один з таких людей, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. А.Разумкова Василь Юрчишин, в інтерв'ю ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») сказав прямо: українська влада вибрала «страусину тактику» не в найслушніший для держави час.

І це - саме той випадок, як сказав би з приводу логіки поведінки українських можновладців афінський драматург і філософ Менандр, коли «...мовчання може бути найтяжчим звинуваченням». Звинуваченням - для влади.

- Василю Володимировичу, один із законів Панкерсона свідчить: «Якщо існує хоч би найменша вірогідність, що відбудеться щось погане, то насправді відбудеться набагато гірше». Що Ви думаєте із цього приводу, якщо говорити про українську економіку, втягнуту у світову економічну кризу?

- На початку вересня цього року багато українських інститутів, у тому числі і державні, переглядали макроекономічні прогнози до кінця року і наступного року. Як не парадоксально, крах-сценарій української економіки тоді серйозно не розглядався. Взагалі не розглядався!

Тобто, за великим рахунком, ніхто з наших економістів і політиків не вірив у те, що ми прийдемо до такого стану, коли само слово «криза» уживатиметься в буденному, побутовому сенсі.

За динамікою виробництва (якщо її порівняти з динамікою початку цього року), що існує на даний час, можна припустити, що існує висока вірогідність того, що перший квартал 2009 року наша промисловість закінчить з падінням як мінімум десять відсотків. У кращому разі це буде вісім відсотків.

- Що стоїть за такими неприємними цифрами для держави і для кожного з громадян?

- Це і зростання неплатежів, це і відсутність заробітних плат, це і соціальна напруга, це і відсутність ресурсів для Пенсійного фонду, це і брак соціальної допомоги, яка буде необхідна у все більших і більших обсягах у зв'язку зі зростанням безробіття. І так далі і тому подібне.

Другий, не менш неприємний момент полягає в тому, що банківська система України, з урахуванням її нинішнього розвитку, може опинитися в стані колапсу.

Курс 6,5 грн. за $1 зараз сприймається банківською системою України і кожним з нас вельми хворобливо, а курс 8 грн за $1 - це вже повний крах. Так у бесідах зі мною підкреслюють керівники дуже серйозних банківських структур.

- З чого, на Вашу думку, почнеться цей колапс?

- Він почнеться з того, що спочатку помруть декілька маленьких банків, про існування яких більшість населення навіть і не здогадується. Але ми-то чудово знаємо, що фінансова система схильна до так званого принципу доміно. Спочатку «впадуть» малі банки, а далі, як мовиться, пішло-поїхало...

На жаль, з вуст представників влади ми раз у раз чуємо: на тлі кризових явищ, які наростають, уряд має намір реалізовувати широку програму допомоги промисловим підприємствам, що, мовляв, банківська система України (про це сказав Віктор Ющенко) вже виходить з кризи, і так далі і тому подібне. На практиці ж все інакше!

Ви знаєте, у мене сьогодні складається думка, що фраза про те, що «...головний урок історії полягає в тому, що люди не виносять уроків з історії», в цьому контексті не втратила своєї актуальності. Якщо говорити про владу, то тут у мене виникають прямі асоціації.

- Що Ви маєте на увазі?

- Давайте зробимо невеликий екскурс у недалеке минуле.

Великі складнощі на валютному ринку Україна вже мала в 2004 році - в період президентських баталій. І тоді комплексність вельми своєчасних заходів НБУ (нагадаю читачам ІМК, що тоді його очолював Арсеній Яценюк) допомогла перебороти кризові явища на валютному ринку.

Зараз же ситуація - чи не навпаки. І це «чи не навпаки» відноситься не тільки до банківської сфери. У час наростання кризи у ряді європейських держав їх уряду знижують податковий прес. У нас же цей прес уряд збирається лише підсилити.

На Заході говорять про недопущення зниження норм споживання товарів і послуг, а в Україні воно автоматично скорочується - знову-таки, за рахунок зниження норм споживання, зростання інфляції, втрат валютних заощаджень населення і так далі і тому подібне.

У цивілізованих країнах постійно говорять про недопущення протекціонізму, у нас же збираються вводити якісь нові обмеження.

Насправді ж український експорт дуже залежить від імпорту. І в першу чергу, в енергетичній сфері. Таким чином, якщо ми щось десь і зможемо обмежити, то, швидше за все, це дуже швидко відобразиться на експортних можливостях нашої держави.

Замість того щоб полегшити доступ виробничників до ресурсів, у тому числі і представників малого і середнього бізнесу, в Україні відбувається протилежна ситуація. Доступ до ресурсів в самий розпал кризи (чомусь) погіршується.

Характерно, що відбувається це не тільки в центрі, але і на регіональних рівнях. І ця тенденція тільки посилюється.

- А можна навести конкретні приклади?

- Їх - маса. Візьмемо, наприклад, той самий Київ. В умовах, коли істотним чином знижується можливість населення платити, раптом різко зростають тарифи на проїзд. Причому зростають вельми непрозоро: ніхто не знає і не розуміє, чому це відбувається. І що стоїть за цим рішенням.

Підвищується вартість комунальних послуг - у першу чергу для малих і середніх підприємців. Але дозвольте запитати: а чому тільки для них?

Ми розуміємо: це тільки перші кроки. Влада таким чином прагне наповнити бюджет.

Але ми вже бачимо приклади того, як, по суті, відбувається витіснення того самого середнього бізнесу, який ще вчора міг платити за оренду приміщень, а сьогодні вже не може.

- І чим це обернеться для бізнесменів?

- Швидше за все, багато підприємців підуть зі столичного ринку. А що їм залишається робити?

- Ми постійно раз у раз чуємо з вуст представників влади: нічого надприродного в кризі не немає. Криза - це можливість для розвитку... А Ви як вважаєте?

- Це правда. Але знову-таки, на жаль, я сильно сумніваюся в тому, що ті можливості, які теоретично з'являються, в умовах політичної безвідповідальності можуть бути реалізовані належним чином.

Як підсилити тиск на владу, як змусити її приймати правильні рішення з подолання кризи, сказати важко. Адже зараз відбуваються справді дивні речі: кожна дія однієї гілки влади «перебивається» діями іншої її гілки. Чому так відбувається і що за цим стоїть - я не знаю. На жаль, у мене немає однозначної і чіткої відповіді на ці питання.

Але якщо відповідальності за прийняті економічні рішення в умовах кризи не буде і далі, то період кризи може розтягнутися в часі. Зараз державні чиновники гучно заявляють: «Україна подолає кризові явища ближче до весни!»

У мене виникає зустрічне питання: до весни якого року? Поки на це питання чіткої і однозначної відповіді в Україні ніхто з наділених владними повноваженнями державних діячів не дав.

Дуже важливо, щоб цю відповідь на нього пересічні громадяни почули якнайскоріше. Інакше не поздоровиться всім: і простим українцям, і владі.