За кого саме з українських політиків проголосують майбутні безробітні?Валентин Зубов: ПДЧ – це проблема американців
Автор: Сергій ДойкоЦе вони, з нашою допомогою, затягують петлю навколо Росії
"Я належу до тих народних депутатів, які не стурбовані проблемою ПДЧ взагалі. Вважаю, що у нас сьогодні так багато внутрішніх питань, настільки нестабільна політична ситуація, так багато боротьби, в основному, олігархічних кланів навколо перспектив України, що, я впевнений, сьогодні потрібно концентрувати нашу увагу саме на цьому".
Про це в інтерв'ю ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") заявив народний депутат України від БЮТ, заступник голови Комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони Валентин Зубов. Головна тема розмови - грудень, Брюссель, ПДЧ для України та Росія.
- Розумієте, ми не живемо в якомусь абстрактному просторі. Ми живемо поряд з Білоруссю, поряд з Росією. Це наші найближчі сусіди. Невже ми не розуміємо, що проблема ПДЧ - це частина дуже великої стратегічної гри з боку, перш за все, американців та їхніх сателітів. І що б ми не говорили про зміни політичного клімату, потепління міжнародних відносин, все одно економічні та політичні пріоритети для кожної країни були, є і будуть головними. Наші ж пріоритети повинні базуватися, виходячи з тих історичних умов, в яких ми сьогодні перебуваємо.
Я, наприклад, чітко розумію ситуацію. І про це свого часу відверто говорив досить впливовий політик і політолог США Збігнєв Бжезинський. Так от, він відверто сказав ще років 8 тому, що Україна, мовляв, нам потрібна тільки для того, щоб ми розмістили на її території наші бази, таким чином показавши Росії, що вона, взагалі-то, перетворилася зі страшного монстра у звичайну країну, з якою рахуватися на цьому світі більше ніхто не буде.
- На багатьох плакатах, де пропагується "НАТО - ТАК!", фігурує фраза: "Захистімо Україну!". Мимоволі виникає питання: на нас хтось збирається нападати? Нам від когось вже потрібно захищатися?
- Дуже правильно ставите питання. У цьому плані зрозуміла тепер, з цієї точки зору, позиція президента Ющенка. Він під час російсько-грузинського конфлікту, відверто підтримував одну - грузинську сторону, - і спробував з Росії зробити монстра, який начебто спить і бачить, як би задушити спочатку Грузію, а потім й Україну. З цих позицій мені зрозуміла поведінка нашого президента.
Та ніхто нам не загрожує! По-перше, Україна, з військової точки зору, сама нікому не загрожує. Тому що нічим загрожувати. По-друге, ми - миролюбна держава. По-третє, нам ніхто не загрожує. Але якби я був на місці російського президента, то стосовно України, виходячи з позицій нашого нинішнього президента і його дій, поводився б ще зухваліше, ніж поводяться росіяни. Притому що наш президент - вища посадова особа - поливає Росію брудом при кожній слушній і неслушній нагоді.
Подивіться на російсько-грузинський конфлікт. Подивіться тепер, як проблема голоду підноситься. Вона теж використовується в досить цинічній формі. Я розумію, це був страшний злочин. Я повністю поділяю біль тих, хто втратив своїх рідних і близьких. Я розумію, що це злочин, перш за все, комуністичного режиму. Але треба ж бачити різницю між комуністичною Росією і сьогоднішньою незалежною Російською Федерацією.
- Ось тут з Вами можна посперечатися. І президент, і МЗС України говорять про те, що ніхто сучасну Росію ні в чому не звинувачує. Мова йде про злочини сталінського режиму...
- Вони говорять так про сталінський режим, що коли про це читаєш або чуєш, розумієш, що сьогоднішні росіяни повинні мало не повзати перед нами на колінах і просити вибачення...
Це теж цинізм, який характерний для багатьох політичних діячів. Включаючи і склад "Нашої України". Невже не зрозуміло, що нам, перш ніж міркувати про ПДЧ, потрібно зробити все для того, щоб вирішити свої внутрішні проблеми. Нам, в умовах нинішньої кризи, потрібно не воювати один проти одного. Нам потрібно забезпечити нормальну роботу парламенту, визначити головні закони, які потрібно приймати в умовах цієї кризи, щоб запобігти тим труднощам, які впадуть на плечі людей. А ми в цей час ПДЧ займаємося. З'ясовуємо, хто розумніший. Президент продовжує поливати брудом прем'єр-міністра, чого ніколи ніхто в житті не дозволяв упродовж всієї політичної історії сучасної цивілізації.
- Але ж Україні потрібно бути в якійсь системі колективної безпеки? Чи можна і не бути, а бути нейтральною країною?
- Не виключається і перший варіант, і другий. Ось нейтральна Швеція себе чудово почуває, і вся її історія говорить про те, що це був шлях розквіту. Те ж саме можна і нам пояснити. Тим більше що в декларації про незалежність ми чітко визначили, що Україна - незалежна, нейтральна країна.
Тому, я думаю, поки що немає жодної зовнішньої загрози, не потрібно говорити взагалі ні про яку систему колективної безпеки. Це по-перше. А по-друге, якщо вже говорити про таку систему, то тут давайте от як подивимося на питання. Ось ви сусідите з хорошим своїм товаришем. Виникає якась загроза вам, вашому будинку, вашій сім'ї. І ви замість того, щоб звертатися за допомогою до сусіда, біжите через 10 кварталів до якогось іншого друга. Це нормально? Чому всі 17 років так наполегливо в Україні формують образ ворога в особі Росії? Невже не зрозуміло, що це вкрай безглуздо. Безглуздо і небезпечно.
- Ваша ось така проросійська позиція не може свідчити про те, що ваш лідер і представники БЮТ все-таки розраховують на підтримку Москви під час президентської кампанії - 2010?
- Я вже неодноразово про це говорив і ще раз повторю. Щоб не було двох думок. Я завжди, впродовж десяти років, скільки працюю в парламенті, маю мужність висловлювати свою особисту точку зору. Я не є проросійським політиком. Я є патріотом і громадянином України! Просто я бачу можливі негативні наслідки сьогоднішньої антиросійської політики з боку деяких українських політиків високого рангу. Я не налаштований проросійськи! Я налаштований проукраїнськи! У цьому ж випадку моя так звана проросійська позиція базується виключно на проукраїнських інтересах. Я хочу дружніх, людських взаємин з нашим північним сусідом.
- В такому разі у нас повинен бути інший президент... Згодні?
- Згоден. І він буде. А те, що Юлію Тимошенко сьогодні звинувачують в повороті у бік Росії, в якихось таємних зустрічах - ну, це повний кретинізм в політиці високого рангу.
- Якщо нам в грудні знову не дадуть ПДЧ, це буде зовнішньополітичною поразкою нинішньої влади?
- Звичайно. Тут хотів би сказати таке. Я в Україні живу з 1946 року. Я до дуже люблю цю країну. Але я не дозволяю собі говорити "мій народ", як це дозволяє собі говорити президент, не маючи на те жодного права. Тому що наш народ незалежний і від президента, і від будь-якої іншої посадової особи. Але я можу говорити і сміливо говорю "моя країна". Так от, виходячи з тієї позиції, що це - моя країна, я поводився, поводжуся і поводитимуся так. Впродовж 17 років у нас триває процес, який обумовлюється цілеспрямованою і наполегливою політикою наших певних діячів на постійне погіршення відносин з Росією. Треба сказати, що сьогодні у нас - апогей. Ніколи за минулих 17 років відносини з Росією не були такими поганими, якими вони є сьогодні. І це - на совісті нашого нинішнього президента.
- Але ж і з боку Росії теж немало чого вкрай різкого звучить в бік України...
- Я думаю, що реакція Росії - це реакція у відповідь. Мені особисто ця реакція цілком зрозуміла: коли вам плюють в обличчя, ви ж просто не будете витирати плювки і нічого не робити у відповідь. Тому мені така позиція зрозуміла. Але я думаю, що немає таких проблем в міждержавних відносинах, які не можна було б цивілізовано вирішити. Таких проблем в природі не існує. Головна проблема - хочемо ми їх вирішувати чи ні...