Цунамі на ім'я Криза

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Ще б пак! З моменту його зародження і по сьогоднішній день світовий ринок втратив астрономічну суму, яка перевищує 30 трлн дол. США. Доларова мильна булька не витримала випробування кризою і лопнула, не дивлячись на те, що на подолання кризи Сполучені Штати вже витратили більше 4 трлн дол. США. І результат цієї гігантської фінансової операції поки не мав ніякої позитивного впливу на світову економіку.

Кризове цунамі,  що зародилося у США, пройшлося вже всіма континентами. Силу його величезних хвиль відчули всі без виключення держави. Дісталося від цунамі й Україні.

«Що день прийдешній нам готує?» - це питання мучить кожного з громадян. Тому що «розпадається» він на декілька дрібніших, але дуже болючих питань: що буде із заощадженнями; чи вдасться вивчити дітей; чи вистачить коштів, якщо, не приведи Господи, похитнеться здоров'я?

Це лише та частина питань, що, образно кажучи, лежать на поверхні. Насправді, гострих і болючих питань, від вирішення яких залежить упевненість кожного з нас у завтрашньому дні, набагато більше.

У таких непростих обставинах кожен із розсудливих громадян намагається врятувати те, що йому вдалося  накопичити за роки життя.

Люди, яким втрачати нічого, обрали іншу, як їм здається, більш виграшну в даний момент тактику: нехай усе йде, як іде, а я метушитися не буду.

З приводу і перших, і других М.Ю. Лермонтов якось сказав: «У природі протилежні причини часто призводять до однакової дії; кінь однаково падає на ноги від застою і від зайвої їзди».

Думка, що й говорити, вельми цікава і, що не менш важливо, дуже актуальна у наш час, попри те, що народилася вона в голові великого поета ще на початку 19-го сторіччя.

Юрій Щербак, президент Інституту стійкого розвитку України, колишній посол України в США:

- Незважаючи на повернення соціалістичних методів фактичної націоналізації банків і страхових компаній, ніхто не знає ні глибини кризи, ні її динаміки, ні її можливих геополітичних і соціальних наслідків.

Це дуже таємнича криза. Це мені нагадує історію зі слоном, коли декілька людей із зав'язаними очима мацали тварину з усіх боків, але ніяк не могли зрозуміти: так з ким же (або з чим же) їм доводиться мати справу?

Поки ж нам відомо тільки одне: ця криза підвела риску під існуванням старої післявоєнної фінансової системи. Ця криза довела помилковість постулатів рейганоміки. Можливо, ця криза означає смерть суспільства споживання - в його сучасному гламурному вигляді.

Багатьом вже стало зрозуміло: у тому вигляді, в якому наш світ існував до недавнього часу, навряд чи може бути забезпечений розвиток людства. Щоб мінімізувати наслідки світової фінансової кризи для України, потрібно організувати мозковий штурм учених, економістів, політиків і пересічних громадян.

Дуже хотілося б, щоб з висоти макроекономічних схем ми змогли зазирнути в глибини настроїв і намірів так званих маленьких українців, у їхні кишені. Дуже важливо подумати і зрозуміти, чим насправді може обернутися криза для кожного з членів нашого суспільства. Але це - питання не одного дня.

На сьогоднішній день же вже зрозуміле інше: кризову ситуацію в Україні, яка не є ізольованим островом у світовій економіці, посилює фактичний розпад державної влади, самогубне протистояння кланово-економічних і політичних груп на противагу національним інтересам широких прошарків нашого суспільства.

Доля України інколи нагадує долю корабля, захопленого піратами Сомалі, які до ладу не розуміють ні цінності корабля, ні того, що з ним робити далі, а думають виключно про здобич.

Штефан Хробот, директор регіонального представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, Білорусі та Молдові:

- Економіка України вже давно інтегрована у світову економіку, вона є однією  з її ланок.

В умовах економічного спаду криза політичної системи України тільки підсилює тиск негативних економічних явищ на пересічних громадян.

Негативно на кризі в Україні також відбивається ситуація конфлікту еліт, які ведуть виснажливу політичну боротьбу одна з одною. Ця боротьба тільки посилює дуже непросту економічну ситуацію; вона негативно відбивається на банківській і кредитній системах України.

Дуже важливо, щоб українська еліта зрозуміла: в умовах наростання світової кризи необхідно знайти політичний компроміс. Це - як на користь держави, так і на користь кожного з пересічних громадян України.

Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку:

- Людям властиво переживання сприймати як унікальні й прославляти їх. Це стосується і любові, і страху, і чого завгодно. І мені здається, що і в пресі, і в тих обговореннях, у яких я беру участь, дещо  перебільшується значення унікальності цієї кризи.

Вже в самому слові «криза» є якась періодичність. Це досить широко вживане слово, що  стосовно економіки й фінансів означає відторгнення економікою тих її компонентів, що застаріли і не є ефективними. Економіка це робить періодично.

І те, що ми переживаємо, під дане визначення підходить. Криза - це періодичне очищення економіки від застарілих і неефективних її компонентів.

У рамках циклічності процесу можна говорити, що ця криза незвичайна просто тому, що відкидаються ті компоненти, які раніше служили добре. Так, ця криза унікальна. Але для світу й України вона унікальна по-різному.

У світі, образно кажучи, дана криза - це просто світова фінансова піраміда, що луснула. А для України унікальність кризи полягає в тому, що це перша циклічна криза у ринковій економіці нашої держави.

Не варто забувати і того, що в економіці України сьогодні вже переважає приватний капітал. Як у виробничій, так і в невиробничій сферах. І в цьому сенсі він для нас не тільки унікальний, але й повчальний. Він прецедентний. І в пам'яті народу, поза сумнівом. Не тільки у негативному плані, але і в повчальному. Криза навчить нас, як слід поводитися, як слід жити.

Врахуємо також, що кожна людина в умовах ринкової економіки вимушена в робочому періоді пережити три-чотири такі хвилі.

Тобто, перебуваючи у гарному стані, Ви повинні не забувати й про те, що в перспективі можуть бути і не найкращі періоди. І відповідна поведінка і еліт, і пересічних громадян це повинна враховувати.

І давайте не забуватимемо: так, ми переживаємо кризу, але не катастрофу. Тому не варто посипати голову попелом. Треба працювати! Як це постійно роблять люди, які думають про перспективу. Я б хотів, щоб за  таких непростих обставин уряд України поводився так само.

Оксана Продан, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України:

- Давайте говорити відверто: у смугу кризи Україна уклинилася на піку споживчих настроїв пересічних громадян. Саме непродумані дії влади зорієнтували наших співвітчизників: купуйте, беріть кредити, все якось обійдеться... Не обійшлося. Грім прогримів...

Споживчі настрої українців розігрівалися популістськими гаслами учасників виборчих кампаній про загальне благоденствування, якщо їхня партія або блок стане біля  керма влади в Україні.

У цьому плані вельми показові дані соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціологічних досліджень. Воно показало, що тільки 16% людей сказали про те, що вони готові відповідати за себе і за свій розвиток.

Більшість же українців «по-старому» все ще сподіваються на те, що у скрутну хвилину їм обов'язково протягне руку рідна держава.

Дуже важливо оцінити реальні масштаби кризи для України, її реальну, а не гіпотетичну тривалість. За прогнозами експертів, поглиблення кризи продовжуватиметься, швидше за все, до лютого 2009 року. Дуже сподіваюся, що саме тоді настане рецесія.

Я переконана, що і політикам, і представникам ЗМІ потрібно змінити трагічну тональність в інформуванні населення про масштаби кризи на більш зважену, спокійну, раціональну. Негативні і не завжди до кінця продумані заяви керівників держави про масштаби цього соціального явища тільки розігрівають панічні настрої у суспільстві.

Тут слід орієнтуватися на досвід Росії. Наскільки мені відомо, у цій країні про кризу з екранів загальнонаціональних каналів взагалі заборонено говорити. Тому що негативні заяви громадських діячів із цього приводу негативно впливають на настрій громадян.
І ще. До вирішення кризових проблем держава повинна максимально привертати молодих підприємців. Це важливо, адже дуже скоро саме їм доведеться долати чергову неминучу кризу. Молодим бізнесменам вже сьогодні потрібно пройти гарт цією кризою. Так їм легше буде  боротися з кризовими явищами в економіці у недалекому майбутньому.