Дмитро Сирота: поки ТПУ діє як парламентська партія

Автор: Наталія ЯрцеваФото: ІнтерМедіа консалтинг

"Новий проект Яценюка буде створений на базі партії Сироти. Та ні, там своїх бажаючих рулювати вистачає", - перешіптувалися у парламентських курилках незабаром після смерті Михайла Дмитровича. Час все розставив на свої місця: партію ніхто не купив і не розформував. Очолює її 29-річний кандидат юридичних наук Дмитро Сирота. Тому що не може допустити того, щоб справа батька була віддана забуттю.

- Дмитре Михайловичу, після смерті Михайла Дмитровича про долю Трудової партії ходили різні чутки. За скільки вам пропонували її продати?

- Мені? Ні за скільки. Тому що про це не може бути й мови. Для мене партія батька і його справа - святі речі. Отже навіть розмови про це для мене неприйнятні.

Що стосується чуток, то завжди знайдуться люди, які їх розпускають. Правда ж полягає в тому, що коли почався виборчий процес, який зараз припинений, проводилися переговори щодо нашої подальшої участі у Блоці Володимира Литвина. На той момент ми не досягли згоди з усіх питань. Наприклад, тоді не було ухвалено рішення, чи йдемо далі разом.

Але розмови про те, що Трудова партія вийде з блоку або чинитиме якісь радикальні дії - такого не було. Суть у тому, що ми, як і раніше, - члени блоку й надійні партнери. Що далі? Час покаже. Для нас головне - робити справу і йти пліч-о-пліч з тими людьми, які є нашими союзниками по духу, а не просто прориваються до парламенту.

- Трудова партія України залишається у Блоці Володимира Литвина до якого моменту?

- До кінця роботи парламенту нинішнього скликання. Незалежно від того, скільки часу йому буде відведено. Відповідно, поки ми діємо як парламентська партія. Разом із тим паралельно з роботою в блоці ми хочемо розвивати свої ідеї і займатися конкретними справами. Для того, щоб доносити наші ідеї і втілювати у життя те, що ми хочемо.

- Які ідеї?

- Ідеологічне завдання нашої партії - захист інтересів людей, які працюють. У всіх сферах - у сільському господарстві, промисловості, інтелігенція, журналісти, приватні підприємці й бізнесмени. Всі люди, які чесно працюють, повинні мати адекватний захист своїх прав, інтересів і безпеку. Це наше головне завдання, яке ми намагаємося досягти конкретними справами.

- Якими, наприклад?

- Наприклад, у селі Гребінки Київської області виникла екологічна катастрофа у зв'язку з тим, що була відкрита свиноферма. Там не дотримувалися санітарні норми, і почалося фактичне отруєння людей і землі. Ми такі проблеми беремо - конкретні і суто людські. Вирішуємо. Це непросто, але необхідно. Тому до нас люди і йдуть.

- Коли Михайла Дмитровича не стало, у фракції Блоку Литвина стало на одного «трудовика» менше. Чому?

- Тому що наступним у списку пройшов депутат від Народної партії.

- Ви це обговорювали з Володимиром Михайловичем?

- Ні.

- Відносини у блоці будуються за принципом «старший брат і молодший товариш»?

- Якщо говорити об'єктивно, то ви маєте рацію. Ми надійний партнер, але об'єктивно не можемо претендувати на таку ж по силі роль у блоці, як Народна партія. Разом із тим ми не відчуваємо і не хочемо відчувати себе молодшим братом або нерівноправним партнером. Адже ми не фіктивна партія - у нас сильна структура, у нас 10 тисяч партійців по всій країні і великий потенціал, який починає розвиватися. Так, поки у нас немає такого потенціалу, як у наших партнерів по блоку, але ми робимо все можливе, щоб цього досягти.

- Як партійці сприйняли Вас, 29-річну людину, на чолі партії?

- Політика мене завжди цікавила, і я разом з батьком пліч-о-пліч цим займаюся ще з середини 90-х, коли ми разом із ним, наприклад, ходили і клеїли плакати у Черкасах на мажоритарних виборах до ВР. Тому в політичному процесі я людина не нова. Але, чесно кажучи, я для себе не ставив завдання очолити партію.

На жаль, не людина вибирає політику, а політика вибирає її. Ну не можна залишити те, що побудував батько, той колектив дійсно чудових людей, сильну, працездатну і цікаву команду, яка хоче щось змінити. Я це розумію. Люди на останньому з'їзді партії мене підтримали.

- Хто фінансисти партії?

- Сторонніх фінансистів зараз немає. Обходимося підтримкою з боку  членсів партії.

- Очевидно, у вас досить високі членські внески - офіс в одному з найдорожчих бізнес-центрів Києва знімаєте...

- Це офіс не партії, а моєї юридичної фірми. Наступного тижня переїжджаємо. Отже особливої фешенебельності не буде - обходимося тими ресурсами, які є.

- Політики і журналісти часто називали Михайла Сироту хрещеним батьком української Конституції не тільки за блискуче знання Основного Закону, але й за мужність, з якою він цей закон захищав, простоявши на парламентській трибуні 14 годин поспіль. Яким він був у звичайному житті?

- Це був чоловік з великої букви. І не в тому сенсі, що був дуже жорстким, ні. У ньому поєднувалася доброта, чуйність і безмежна любов. Особливо до членів сім'ї. Разом із тим він міг у складний час мобілізуватися, вирішити найскладніші питання й захистити того, хто цього потребував. У цьому було його чоловіче начало. Ще батько був досить віруючою людиною. Одним словом, це найближча для мене людина.

- На похоронах Михайла Сироти були президент, прем'єр-міністр, багато політиків і тих, хто його щиро любив. Хто допомагає сім'ї зараз?

- Як вам сказати. Багато хто співчуває. Члени нашого блоку дуже допомогли, Народна партія. Але життя є життя - основний вантаж лежить на сім'ї. І не варто перекладати його на чиїсь плечі.