Ігор Бураковський: МВФ за все спитає строго

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

«Тривала спікеріада» - «дострокові вибори» - «загострення економічної кризи» - «черговий обвал гривні» - «спроба остаточно розікрасти недокрадене» - саме такий вигляд мають чергові етапи «великого шляху», яким (із зав'язаними очима) бреде в нікуди Україна.

Реальні масштаби економічної прірви, в якій може опинитися наша держава, її засліплені владою «поводирі», здається, навіть собі і не уявляють. Зрозуміло: хіба їм зараз до цього?! Їх розуми зайняті абсолютно іншим: як зберегти у повній цілісності все те, що вдалося «наскирдувати» за роки керування Україною. Як (без зайвих втрат) перевести золотовалютну здобич в тиху гавань далеких від рідних Пенат офшорів?

На кого з вірнопідданої сільської рідні або надійної прислуги переписати сотні гектарів ще вчора нічиєї, а сьогодні вже без п'яти хвилин їхньої власної землі-годувальниці? Як нагріти руки на дерибані допомоги МВФ, щоб ніхто цього не помітив? І - головне! - щоб на ці ж руки («які ніколи нічого не крали...») в кінці шляху не наділи наручники? Питання, питання, питання...

І щодня, з наближенням чергової хвилі міжнародної кризи, цих неоднозначних питань буття у представників влади стає все більше і більше.

Але звичайних людей сьогодні цікавить зовсім не те, яким чином збираються рятувати себе і свої сім'ї сильні світу цього. У них - своє весілля, у нас - своє... «Маленьких українців», як їх лагідно (?) називає Віктор Андрійович, цікавить інше: як їм, а не правителям, що повністю дискредитували себе, вижити в умовах економічної ситуації, що погіршується, в окремо узятій країні, ім'я якої - Україна.

І саме з цими питаннями ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») звернувся до директора Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій, доктора економічних наук, професора Ігоря Бураковського.

- Ігоре Валентиновичу, які, за Вашою оцінкою, реальні масштаби і прогнозована подальша динаміка економічної кризи в Україні?

- Думаю, що сьогодні ключове питання полягає в тому, яким шляхом далі розвиватиметься наша економіка. Надія на її «м'яке приземлення» в умовах світової фінансово-економічної кризи стає все більше і більше нереальною.

На жаль, Україна сповзає в період досить різких економічних змін.

Про це свідчить і попередня оцінка зменшення валового внутрішнього продукту кінця цього року. Ця цифра може в кращому разі скласти приблизно чотири відсотки. У середовищі експертів домінує думка, що, очевидно, в 2009 році ВВП йтиме з мінусом.

Який це буде мінус - питання поки що дискусійне. Реальні цифри покаже час. Але вже зараз зрозуміло, що концепція і наші надії на софт-лендинг (м'яку посадку), на жаль, не виправдовуються. В будь-якому разі - на сьогодні.

- Наскільки адекватні заходи уряду, передбачені так званим антикризовим законом?

- Я б говорив про те (і це абсолютно очевидно), що існують, так би мовити, ідеальні заходи, які нашому уряду необхідно реалізовувати на практиці для мінімізації наслідків кризи.

І разом з тим є заходи, які можна здійснити реально. Адже мова йде про те - і про це потрібно говорити прямо, - що фактичні бюджетні можливості України дуже обмежені. Адже гірка правда все ж таки краще, ніж найсолодша брехня.

І в цьому сенсі очевидно, якщо держава і даватиме гроші, то, відверто кажучи, всім без винятку громадянам через об'єктивні причини воно допомогти все одно не зможе.

Зрозуміло, що з'являться образи, хтось спробує лобіювати свої відповідні інтереси. Тому в цьому сенсі надзвичайно важливо говорити про певні принципи і пріоритети цієї допомоги. Настільки, наскільки ця неефективна держава (в цьому випадку я говорю не про уряд, а саме про державу) може здійснювати послідовну економічну політику.

- Які, на вашу думку, можливі соціально-економічні ефекти кредиту Міжнародного валютного фонду, на який стільки надій покладається як урядом України, так і нашими рядовими співвітчизниками?

- Мені здається, що останнім часом (і в цьому полягає особливість як українського політичного бомонду, так і засобів масової інформації) ми постійно говоримо про МВФ як про світову фінансову структуру, яка вирішила протягнути руку допомоги нашій державі в скрутну хвилину.

Але, за іронією долі, «за кадром» залишається найголовніше - те, що в першу чергу повинне цікавити і керівників України, і наших пересічних громадян.

А саме: на яких умовах надавалися ці 16,5 млрд дол. США? Що за цим стоїть? У суспільстві існують дуже великі очікування, що завдяки допомозі Міжнародного валютного фонду уряд зуміє своєчасно виплачувати пенсії, інвестувати валютні кошти в будівництво доріг і так далі і тому подібне.

Все це так. Але, з іншого боку, існує жорстока реальність, яка чітко прописана в Меморандумі про співпрацю між МВФ і Україною. У цьому документі чітко визначено, що і як ми повинні надалі робити.

Отже, за все доведеться платити. І платити по-чесному. Це може комусь подобатися, а комусь і не подобатися, але такі правила гри.

І мені здається, що «міфологізація» можливостей використання коштів Міжнародного валютного фонду, по-перше, є абсолютно нездоровою, а, по-друге, є, так би мовити, інструментом певних політичних спекуляцій. На жаль, це дуже і дуже погано.

- Ігоре Валентиновичу, а чи існують взагалі шляхи подолання кризи економіки України - з урахуванням інтересів пересічних громадян?

- Очевидно, що подолання кризи як такої на користь всього суспільства. Але в той же час потрібно чітко бачити, які дійсні економічні наслідки можуть бути мінімізовані.

Я не думаю, що на сьогодні ми можемо реально говорити про подолання економічної кризи. Поки що про це можна говорити, я б сказав, у філософському концептуальному плані.

Але очевидно, мова йде про те, що вже існують певні помітні проблеми. І, в принципі, сьогодні ми вже можемо скласти список відповідних проблем.

І відповідно до цього ми вже можемо говорити, як, яким чином необхідно на ці проблеми реагувати. А, можливо, на деяких з них нам взагалі не вдасться відреагувати.

У цьому сенсі дуже важливо організувати експертну суспільну дискусію. Така дискусія повинна бути гранично відвертою. Тому що сьогодні вже всім зрозуміло: період кризи накладає великі обмеження і на державу, і на підприємців, і на пересічних громадян.

Силами фахівців Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій ми готуємо аналітичну доповідь, в якій спробуємо узагальнити всю інформацію, що є на сьогодні, стосовно можливих сценаріїв розвитку кризи. Наша мета - запропонувати суспільству і політикам ці сценарії.

Абсолютно очевидно, що розробкою таких гіпотетичних сценаріїв необхідно займатися на постійній основі. Займатися всім, хто причетний до реальної економіки.

- Наскільки українське суспільство готове до подолання кризи?

- На мою думку, в суспільстві поки що мало консолідації на рівні політиків. Але і представники українського бізнесу теж поки що не дуже-то консолідовані.

Щодня мені раз у раз доводиться бачити величезні черги. У них стоять представники бізнесу. Українські підприємці масово рушили за допомогою в Національний банк, їх все частіше можна побачити в приймальнях високих чиновників Кабінету Міністрів.

Теза «Кожен рятується, як може, за рахунок інших» працює зі стовідсотковою ефективністю. У цьому сенсі, очевидно, представники українського бізнесу повинні розуміти: сьогодні можливо допомогти далеко не кожному з них.

Якщо бізнес хоче примусити владу щось для нього зробити, то зрозуміло, що бізнесу необхідно відходити від тупого лобізму своїх інтересів. Потрібно думати про якісно новий етап співпраці з владою.

Але разом з тим, в цьому сенсі треба співпрацювати не тільки бізнесу і владі. До цієї співпраці необхідно залучати у тому числі й аналітиків, експертів, консультантів - тих, кому є що сказати, є що порадити і бізнесменам, і представникам влади.

Тоді в експертів на руках буде більше матеріалів, завдяки яким ми зможемо ефективніше радити, як всім спільно долати цю кризу. Я думаю, що без такої співпраці нічого хорошого нас в перспективі не очікує.