Віктор Лисицький: українська бюрократія "про всяк випадок припухла"

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Те, що українська економіка виявилася непідготовленою до випробування кризою, - цілком закономірно. У цьому переконаний відомий український економіст, перший віце-президент Асоціації "Укрсудпром" Віктор Лисицький. І причиною тому - небажання керівництва України зрозуміти, що скільки не повторюй фразу "Халва, халва...", а солодше від цього в роті не стане. Нікому! ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") попросив Віктора Лисицького прокоментувати перспективу економічного розвитку України в умовах наростаючої кризи. Але почали інтерв'ю ми з питання, яке цікавить не всіх громадян взагалі, а кожного з нас окремо.

- Вікторе Івановичу, незважаючи на досить нестабільну ситуацію на кредитово-валютному ринку України, радники голови НБУ й надалі "годують" громадян черговою порцією казки "У Багдаді (у сенсі - у Києві) все спокійно..." Мовляв, тренд (слово-то яке загадкове вигадали!) української грошової одиниці правильний. Гривня сильна як ніколи!

Схоже на те, що радники голови Нацбанку просто "зациклилися" на цих благозвучних мантрах. Але населенню від цього не легше... Адже на практиці все інакше. Як би Ви прокоментували їхні заяви з приводу подальшої "стабілізації" курсу гривні?

- Робити такі заяви зараз - украй необачно. І взагалі, робити заяви, що Україна твердо стоїть на якомусь курсі й дотримуватиметься його найближчими місяцями, - неправильно.

Такі заяви робити не можна, тому що Україна, по-перше, має дуже відкриту економіку. Супервідкриту! Я навіть не хочу в цьому плані коментувати співвідношення "експорт-імпорт". Скажу про інше.

Українські "заробітчани" впродовж останніх 7-8 років є активними учасниками міжнародного ринку праці. І саме звідти вони привозять на батьківщину своє бачення того, скільки вони коштуєть і скільки їм мають платити українські працедавці. Ці люди - а мова йде про мільйони найбільш працездатних наших співгромадян - висувають відповідні вимоги українським бізнесменам.

Конкуренція на міжнародних ринках праці якраз і вимушує наших працедавців підвищувати заробітну плату своїм фахівцям у багатьох галузях виробництва.

Цей процес розвивається по ланцюжку. Наприклад, якщо ви підвищили заробітну плату складальникові корпусів металевих судів, то той, хто працює за огорожею цього заводу, через деякий час неминуче почне думати, що він мало отримує за свою працю порівняно з тим же судноскладальником.

І таких прикладів безліч. Відкрита економіка змушує українських економістів і бізнесменів уважніше стежити за світовими процесами на ринку праці. І свої власні процеси все більше й більше оцінювати крізь призму світових процесів. Тоді наші працедавці зможуть ухвалювати правильні рішення, правильно оцінювати ситуацію на ринку праці в Україні.

- Сьогодні світова криза з головою накрила вже практично всі країни. Останні резонансні заяви керівників Японії та Німеччині про те, що ці могутні держави вже безпосередньо мають справу з таким неприємним явищем як стагнація, у багатьох аналітиків викликали подив, а трохи пізніше - буквально шок. Про що це свідчить для України?

- Насамперед це говорить про те, що наша хатина - не з краю.

Ви подивіться, що відбулося у світовій економіці насправді: десь на американському континенті "гахнули" три банки. Так, це були величезні банки, але їх було лише три! Адже у світі кілька тисяч таких великих банків. Але коли ці три банки віддали Богові душу, захиталася вся світова економіка. Зрикошетило й на нашу фінансово-банківську систему. Світова криза нанесе й українській економіці істотного матеріального збитку.

Українські банки, можливо, рефінансуватимуться гірше, ніж того хотілося б. Банки набрали кредитів у межах 40 млрд дол. США. А їх же віддавати треба! До того ж не колись там, а в межах року.

Характерна деталь: на думку аналітиків, більшість "влитих" в українську економіку грошей з-за кордону фактично є "нашими" грошима, виведеними свого часу сильними світу цього в офшори. Тобто мова йде про певний реекспорт капіталів.

Якщо це таки правда, то тоді ті, хто "привів" ці гроші в нашу країну, мають бути стовідсотково впевнені, що їхні капітали тут не згорять. А для того, щоб цього не сталося, треба щоб інакше працювала влада.

Я уважно відстежую всі кроки уряду Юлії Тимошенко зі стабілізації економіки в умовах кризи. На перший погляд, все начебто правильно. Говориш, наприклад, із фахівцями агропромислового комплексу та бачиш їх настрій. Селяни буквально сплять і бачать, мріють, щоб антикризові заходи із подолання кризи, розроблені Кабінетом Міністрів Юлії Тимошенко, були реалізовані на практиці.

Але ці заходи у ряді випадків відбутися не можуть! Тому що політична ситуація в Україні дуже далека від ідеальної. Такий політичний бордель, який у нас сьогодні є, в умовах ламінарного розвитку економіки, ще рік-два тому, був би не такий небезпечний, як сьогодні, коли в Україні наростають кризові явища в усіх галузях промисловості й АПК.

- Так що ж робити в цій ситуації?

- Наразі дуже важливо, аби по-іншому запрацювала влада. Насамперед радикально треба прискорити поліпшення моделі господарювання як такої.

Кожного тижня уряд "видає на-гора" цілі пакети пропозицій щодо зміни тих чи інших законів, що стосуються економіки. Але коли ж ці зміни відбудуться насправді, сказати ніхто не може.

Уряду необхідно в якнайстисліші терміни провести ревізію того, що підготовлене, і, за всієї безперечності тих або інших пропозицій, потрібно обов'язково врахувати, що на нас чекає в політичному житті, наскільки швидко можна буде приймати ці закони.

- Припустимо, Верховна Рада прийме ці закони. Але ж є ще й Банкова з її малозрозумілою пересічним громадянам моделлю поведінки?.. Адже цього теж з рахунків скидати не можна.

- Поділяю побоювання розсудливих громадян. Так, в умовах кризи така неприкрита конфронтація між Президентом і прем'єром - це нонсенс. Але все одно сидіти склавши руки не можна. Уряд все одно має щось робити, розробляти певні квазімеханізми. Кабміну необхідно мати значно ефективнішу систему реагування на зміни в економіці.

- Металургія, хімія, сільське господарство - саме на цих "трьох китах" донедавна базувалася економічна могутність України. В якому стані після кризи опинилися ці ключові галузі народного господарства, сьогодні відомо всім. Можливо, Вікторе Івановичу, уряду доцільно дещо розширити список цих "китів", щоб щонайшвидше видертися із кризи?

- Упродовж останніх п'ятдесяти років обсяги морських перевезень у всьому світі зростають помітно вищими темпами, ніж весь світовий продукт. У нас є незамерзаючі моря, 18 портів, 11 суднобудівельних заводів і ряд пов'язаних із ними підприємств. Це ще один "кит", завдяки якому ми змогли би подолати кризу в економіці швидшими темпами! Але чомусь цей сегмент економіки ніхто сьогодні як слід не розвиває... Невже уряду це так нецікаво?!

Або візьмемо, припустимо, інформаційні технології. У всьому світі йде консолідація ринку інформаційних технологій, у цьому сегменті йде нарощування чисельності персоналу, росте обсяг операцій. В Україні ж умов для розвитку ринку інформаційних технологій практично немає. Трудове законодавство залишилося радянським, оподаткування - ніяке, зарплату фахівцям ІТ, як і раніше, виплачують у конвертах. Уявіть лише, скільки грошей не потрапляє в кишеню держави!
Висновок - треба наводити лад і в цій сфері. Адже вона для нашої економіки могла би стати ще одним рятувальним кругом в умовах кризи.

- Наскільки життєздатна програма з подолання наслідків кризи, розроблена Кабінетом Міністрів Юлії Тимошенко?

- Антикризові заходи йдуть. Але, по-перше, далеко не всі види економічної діяльності потрапили під "приціл" Кабінету Міністрів. Рятувати насамперед почали будівельну сферу, металургію, хімічну промисловість і сільське господарство. Але ж це далеко не все, на чому потрібно було б зосередити увагу. Деякі галузі залишилися "за кадром", їх чомусь визнали другорядними.

Але впадає в вічі не лише це. Мене дуже непокоїть той факт, що українська бюрократія відзвичаїлася виконувати політичні настанови. Вона відвикла це робити не тому, що вона така суча, не тому що там зібралися геть лише негідники... Вона відзвичаїлася це робити тому, що в Україні відбувається постійна 2зміна караулу" в Кабінеті Міністрів.

Де це чувано: за три роки - чотири прем'єри!? Адже змінюються не лише керівників Кабінету Міністрів. Іде відповідне серйозне оновлення команд.

Але півбіди, якби тільки оновлювалася верхівка Кабінету Міністрів... Оновлюються заступники, директори департаментів. Недавно у справах був в одному базовому міністерстві. Пройшовся кабінетами, вивчив обстановку. І що я побачив: посадили в крісла дев'ятьох заступників міністрів, а з них два взагалі не можуть зрозуміти, чим вони займатимуться...Вік цих, вибачте на слові, "керівників" - 26-27 років. Досвіду керівної роботи - нуль. Хто ці люди, що вони роблять на ключових урядових посадах - от у чому питання! І його треба ставити тим, хто посадив цих громадян у затишні кабінети.

А ті бюрократи, які вміють щось створювати й можуть (як експерти) напрацювати дійсно серйозні економічні документи, як то кажуть, "про всяк випадок припухли". Тобто у них роботи багато, але вони не за все беруться... Ось така дивна та водночас сумна картина виходить.

- Хто винен, зрозуміло і без слів. На жаль, за нинішнього складу "вождів" корупція в Україні непереборна. Важливо зрозуміти інше: що ж робити, аби було видно світло в кінці тунеля?

- Я глибоко переконаний: для того, щоб подолати економічну кризу в державі, необхідно робити ставку на професіоналів. Треба перестати нещадно трясти владу як грушу, як це робить уже не перший рік Віктор Андрійович.

Потрібно зробити все можливе, щоб робота влади будувалася відповідно до світових стандартів, до яких (на словах) Україна начебто і прагне, але на практиці все відбувається зовсім інакше.

Відсоток українських політиків, які вільно володіють англійською мовою, у їхніх зарубіжних колег викликає не лише подив, але й іронію. Цей відсоток мізерний!

А скільки наших державних службовців пройшли серйозне стажування в закордонних міністерствах і відомствах? Таких людей можна перерахувати буквально на пальцях.

І ми ще запитуємо: а наскільки українські структури виконавчої влади відповідають західним канонам? Західні партнери інколи просто не розуміють: а з ким взагалі в Україні можна говорити по суті того або іншого питання? Це різні світи, різні матриці сприйняття дійсності, яка навколо нас.

Якщо найближчим часом розсудливим громадянам не вдасться переламати цю тенденцію на краще, то, повірте, Україні ще довго доведеться видиратися з глибокої економічної безодні.