Президент фонду "Хартія 77" Франтішек Яноух: на Нобелівському банкеті мені дякували

Автор: Наталія ЯрцеваФото: ІнтерМедіа консалтинг

У Чехії професор Франтішек Яноух - людина не просто супервідома. Він - один із символів країни та історії її свободи. Фізик, літератор, історик, громадський діяч, котрий створив фонд "Хартія-77", - для вшановування та поважання цього вистачило б з лишком. Але є ще празький Лекселів Гамма-ніж (ЛГН), всенародне збирання грошей на купівлю якого ініціював саме Франтішек Яноух. Не всі знають, що стараннями цієї людини Нобелівську премію отримали Андрій Сахаров і Ярослав Сейферт. Із цього приводу він не переймається. Головне, що видалення ракової пухлини за допомогою ЛГН для чехів тепер, за словами професора, "трохи приємніше, ніж похід до зубного лікаря".

Не менш важливе й інше: ви можете ані слова не знати чеською, але слова "якби кожен із нас дав 6 крон" - гарантія того, що до вас поставляться дуже добре.

Історія ця відбулася 16 років тому. Тоді 11-річний хлопчик Мишко, тяжко хворий на рак , якому співпереживала вся Чехія, вижив. Йому допомогли шведські лікарі. "Але якби кожені з нас здав 6 крон, то живими залишилися б тисячі чеських дітей. І лікувати їх можна буде вдома", - сказав Яноух.

Після цього в країні почалося щось неймовірне. Миле маленьке ведмежа Мишко - символ збирання грошей для ЛГН - у різних видах - від паперових наклейок до іграшок - був скрізь. Гроші збирали справді всім світом. І старий, і молодий хотів допомогти СВОЇЙ країні. І, що характерно, не тільки хотів, але й допомагав. Листи, що приходили тоді до професора Яноуха, неможливо читати без сліз. Правда, неможливо.

"...Я не хочу, щоб ви оприлюднювали мою адресу... Не всі люди добрі, вони могли би вважати мій вчинок безумством. Я пенсіонерка, колишній чорнороб, на мене чекає важка операція, після якої зазвичай довго не живуть. Тому я хочу, щоб мій подарунок допоміг жити іншим". Ця жінка нам надіслала 50 000 крон. Інша 80-річна жінка послала 1000 крон, які збирала на нове зимове пальто, - дотягне, мовляв, і в старому... Ще одна старенька принесла 20 000 крон із запискою, що вона їх дарує на рахунок "Мишко" і лише сподівається, що цей чарівний апарат одночасно допоможе навести лад у мізках деяких політиків. А учні однієї із шкіл послали гроші, які зібрали на вінок померлому однокласникові, щоб вже "ніколи жоден із товаришів не повинен був би померти", - напише професор пізніше у своїй статті про гамма-ніж.

- Пане професоре, 17 років тому Ви привезли до Чехії гамма-ніж. Розкажіть про цю історію, будь ласка.

- З апаратом цим я познайомився як фізик. Геніальність його полягає в тому, що він може видаляти пухлини, не розрізаючи голову. Це дуже складна система - там 204 кобальтових джерела - дуже сильних випромінювачів гамма-променів, які можуть фокусуватися в ту точку, де є пухлина. І пухлину при цьому вони просто знищують. Причому, проходячи через мозок, промені не ушкоджують мозку в тому місці, де фокусуються. На практиці це означає, що операція (видалення пухлини. - ред.), приємніша, ніж візит до зубного лікаря.

Гамма-ніж може лікувати дуже складні випадки - раніше смертельні. Наприклад, за останні 5-7 років ми навчилися за допомогою гамма-ножа знищувати метастази, що дуже допомагає пацієнтові. Адже широко відомо, що якщо метастази починають розвиватися в мозку, то втрачаються різні функції організму.

Апарат цей я знав із Швеції - я створювач і голова фонду "Хартія-77", який тоді працював у Швеції і, приблизно з 1978 року став одним із найбільших і найвідоміших фондів для допомоги інакодумцям і жертвам ідеологічних репресій.

Так от, у червні 1990 року я одержав лист від шведського посла у Празі, Ларса-Аке-Нільссона. Він переслав мені лист батьків одного хлопчика зі Словаччини, у якого була дуже серйозна артеріовенозна мальформація на мозку. Допомогти хлопчикові можна було у Стокгольмі за допомогою гамма-ножа. Коштувало це 20 тисяч доларів. Звичайно, у батьків Мишка таких грошей не було. Я порадився з друзями, і ми вирішили, що спробуємо зібрати гроші на операцію. Нам це вдалося - хлопчика прооперували, і це викликало дуже великий резонанс, коли він повернувся додому.

Потім до нас надійшло друге прохання, третє, і я зрозумів, що ми не можемо кожного місяця просити шведів або норвежців, щоб вони нам давали гроші на операцію. І я подумав, може, нам його купити?

- Усім відомо, що громадяни вас підтримали. А як поставилися медики, адже навіть сьогодні у світі небагато фахівців, які вміють працювати на цій апаратурі?

- Чеські нейрохірурги цю ідею сприйняли із захопленням, але ніж коштував 3 мільйони доларів. Тоді я цього не знав. Проте, мені вдалося зробити щось незрівнянне, те, чого в історії країни ніколи не було, - переконати народ і зібрати гроші. Кошти були зібрані за 16 місяців, приблизно. При чому, навіть більше, ніж потрібно було. І ніж почав оперувати. Нині празький Лекселів Гамма-ніж - один із найвідоміших і найпродуктивніших приладів у світі (на планеті загалом близько 260 подібних апаратів. - ред.). І чеські хірурги вже зробили на ньому понад 10 тис. операцій.

Колись я і Україні запропонував на певних умовах використовувати гамма-ніж, який належить фонду "Хартія" - ми даємо його лікарням для використання на певних умовах.

- Умови були дуже невигідними або, по-вашому, є інша причина відмови України?

- Знаєте, я допомогти хотів - адже свого часу шведи допомагали лікувати чеських дітей, чом би й нам не допомогти в лікуванні українських дітей? Запропонував провести 10 безкоштовних операцій, пільгові квитки на літак до Праги. Але Мінохоронздоров'я в цьому було не зацікавлене. Тоді я почав співробітничати з центральним Інститутом нейрохірургії АМН.

Сучасний лінійний прискорювач, який є нині в Україні, може виконувати деякі функції гамма-ножа, але при цьому він опромінює печінку, шлунок, інші органи і, крім усього іншого, не має тієї точності, яку має стаціонарна система. Прискорювач дуже хороший для великого обласного центру, але в масштабі всієї країни цього замало.

...Україна стала близькою моєму серцю - я тут провів 5 дуже цікавих, інтенсивних і корисних років. І мені шкода, що речі, які здаються беззаперечними, політично вирішуються так, що в результаті виходить нісенітниця.

- Сьогодні за тим, що у нас відбувається, стежите? Якщо так, то як оцінюєте дії наших політиків?

- Є одна стара пісенька, яку співали колись у Чехії сатирики. У перекладі вона звучить так: "Ми вже не люди, ми лише партії. І ніхто не знає, в чому помилка". Мені здається, саме це й відбувається в Україні. Знаєте, є речі, яких начебто ніхто не забороняє. Просто людина сама має розуміти, що так вчиняти не заведено. Я вам один приклад наведу, щоб зрозуміло, що маю на увазі.

Це було у Швеції багато років тому. Журналісти дізналися, що міністр юстиції в жовтні або грудні взяв велику суму в банку - він був членом правління цього банку, відомим соціал-демократом, так що йому це було зробити нескладно. А вже у січні він цю суму виплатив. З відсотками, все як належить.

- У чому скандал?

- Це назвали "плануванням податків", розумієте? Тим, що він до кінця року мав борг, міністр заощадив велику суму на тому рівні податків, які він платив. Я тоді щойно переїхав до Швеції й у багатьох своїх друзів запитував: "Слухайте, у чому справа? Він порушив якийсь закон?" "Ні, не порушив. Кожен може планувати свої податки. Але політику так вчиняти не належить", - була відповідь.

- Свого часу саме Ви переконали Нобелівський комітет, що поезія Ярослава Сейферта заслуговує найвищої світової нагороди. Розкажіть про це.

- Це випадково вийшло. Коли йому виповнилося 80 років, мені з Праги надійшов лист, який підписали кілька відомих письменників. Він було коротким і гумористичним: "Слухай, зроби так, щоб Сейферт отримав Нобелівську премію". Я й постарався.

- Силою авторитету вплинули на Нобелівський комітет?

- Так, звичайно. (Сміється) Гаразд, розповім, що я зробив. Фонд "Хартія" видав дві його неопублікованих поеми чеською, шведською і англійською мовами. Видання було дуже красиве - на білому папері, у хорошій палітурці, із примітками. Ми це видання дуже активно поширювали, а я особисто відправив його всім 17 членам Літературної академії.

Потім, на Нобелівському банкеті, після присудження премії чеському літератору, вони мені сказали "спасибі за те, що це був перший Сейферт, якого вони могли прочитати не лише чеською, але і шведською, і англійською мовами. Так жарт став бувальщиною.

Якщо серйозно говорити, то, звичайно, нашому Нобелівському лауреатові багато хто допомагав. Розумієте, дурна та божевільна політика репресій і гонінь, спрямована проти 80-річного Сейферта, привертала світову увагу, і кожній людині хотілося щось для нього зробити. Адже він давно був у списку, ще з 1945 року. А Нобелівську премію в галузі літератури отримав лише в 1984 році.

- Ви бачили в житті і наговори, і похвалу, допомагали інакомислячим і впливали на вершителів доль. Що найважливіше?

- Залишити якийсь слід і зробити так, щоб перемагали правда, любов, благопристойність. Ось це, мабуть.