Микола Азаров: досить морочити голову людям!

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Податки зібрали, ресурсу на соціальний захист від інфляції і на розвиток національного виробництва не дали. Підсумком діяльності уряду Юлії Тимошенко може бути дефолт і соціальна криза в країні.

У цьому переконаний народний депутат України (ПР), міністр фінансів опозиційного уряду Микола Азаров. На його думку, світову фінансову кризу Україна зустріла не тільки непідготовленою, але і вкрай ослабленою. На цьому фоні Партія регіонів пропонує план порятунку української економіки, знекровленої "помаранчевою" коаліцією. У чому суть цього плану, народний депутат України Микола Азаров розповів ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг"). Але своє інтерв'ю він почав з дещо незвичайного зауваження про воістину дивовижний час, в якому нам "пощастило" жити, раз у раз долаючи все нові і нові економічні катаклізми а-ля Юлія Тимошенко.

- У нас дуже люблять порівнювати мера Києва з космічним прибульцем. Але у мене складається таке відчуття, що більшість наших політиків - інопланетяни. Вони живуть ніби на іншому світі, в інших вимірюваннях, в інших поняттях. І навіть цифри Держкомстату, які вони отримують, у них якісь інші - марсіанські. Причому постійно.

Не бачити того, що відбувається сьогодні в країні, і говорити, що все добре, може або людина хвора на голову або, дійсно, інопланетянин. По-іншому і не скажеш.

- Чи не дуже різка оцінка, Миколо Яновичу?

- Давайте разом з вами подумаємо над простим питанням: впливає чи не впливає світова криза на Україну? Це все одно, що зробити припущення: а де знаходиться Україна - на Землі чи на Марсі? Я не дарма пропоную журналістам космічну тему для розробки.

Давайте припустимо, що світова економічна і фінансова криза не впливає на економіку нашої країни. Це означає, що економіка України ніяк зі світовою економікою не пов'язана? Так? Вона що - існує сама по собі? Ну, хто може таке припустити?

А якщо впливає? Так в цьому випадку треба сідати і думати: що нам, громадянам України, в цьому випадку робити? А взагалі-то про це потрібно було подумати заздалегідь - ще півроку назад. Або рік тому. Але - не подумали... В результаті маємо такі проблеми.

- Що сьогодні Вас найбільше турбує?

- Почну не з себе. Ви подивіться, що сьогодні найбільше турбує український політикум: розпустить чи не розпустить президент Верховну Раду? Домовляться чи не домовляться між собою лідери парламентських фракцій? Про що їм домовлятися?!

Ви подивіться, що на цьому фоні відбувається у світі. Ви подивіться, про що домовляються Меркель і, припустимо, Берлусконі або Саркозі. Цих політиків цікавлять проблеми економіки. Їх не цікавлять космічні проблеми, а конкретні, земні проблеми.

Небажання вирішувати актуальні проблеми української економіки, неуваго до них призведуть до того, що ми, громадяни України, в один прекрасний момент отримаємо, як кажуть, по повній програмі. І виною тому - "космічне походження" наших відповідальних товаришів.

- А що Вас не турбує?

- Мене абсолютно не турбує, коли будуть вибори. Мені ця тема не цікава абсолютно, принципово. Тому що я вважаю: не вона сьогодні є головною для нашої країни.

Мене більше цікавить, якою буде ціна на український метал наступного року. Мене більше цікавить питання: коли, нарешті, ставка за кредитами для наших промислових підприємств стане хоча б однаковою з рівнем інфляції, з рівнем рентабельності? Коли, нарешті, ми візьмемося за вирішення структурних реформ української економіки? Коли почнеться судова реформа?

Найцікавіше, що вирішення цих глобальних проблем не залежить ні від дати виборів, ні від самих виборів. Тому що звикли наші політики йти на вибори з абсолютно популістськими гаслами, які ніхто і ніколи не збирається виконувати, ніхто і ніколи не збирається їх дотримуватися. В результаті з 2005 року країна, по суті, буксує. І більше того: не те що буксує, а взяла неправильний шлях абсолютно. Це шлях проїдання свого майбутнього. Чого відповідальні політики ніколи не повинні допускати.

- Ваш досить невтішний висновок важливо підтвердити чіткими економічними показниками...

- Вони є. Країна, валовий внутрішній продукт якої на дві третини складається з експортної продукції, за сім місяців поточного року отримала негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами в розмірі близько 12 мільярдів доларів. Негативне сальдо поточного рахунку за 8 місяців досягло загрозливих 6% ВВП - величезної для України суми 7,5 млрд дол., що майже в 3,7 разів більше, ніж за відповідний період 2007 року.

Дані державної статистики свідчать, що в 2008 році темпи розвитку економіки України неухильно падають. Зростання промислового виробництва удвічі менше, ніж минулого року: 6,3% замість 12,5%. Темпи приросту валової доданої вартості в переробній промисловості впали в 1,7 рази, на транспорті і зв'язку - в 1,3 рази, в торгівлі - в 2 рази, в металургії - в 5 разів, а валова додана вартість в будівництві зменшилася (в абсолютному вимірюванні) на 5,3%.

Скажу більше: українська економіка просто перестала задовольняти платоспроможний попит населення. Адже темпи зростання виробництва, наприклад, продуктів харчування знизилися в 4 рази, обсяг виробництва коксу і продуктів нафтопереробки порівняно з 8 місяцями минулого року знизилися на 11,9%. На 19,5% менше вироблено дизельного пального і на 21,7% - бензину. Індекс виробництва легкої промисловості зменшився в 6 разів...

Сподіваюся, цифр, що характеризують реальний стан економіки України, достатньо?

- Цілком. Але що, на вашу думку, призвело до такої ситуації?

- В першу чергу - відсутність виразної соціально-економічної політики уряду Юлії Тимошенко, ігнорування ризиків світової економіки і негативних сигналів економіки вітчизняної.

- Адже не так вже й давно (у 2003-2004 роках) Україна демонструвала прекрасний потенціал розвитку. В ті роки її називали - і не дарма! - східноєвропейським тигром.

- Було це на міжнародній конференції інвесторів у Лондоні. Тоді ми мали всі можливості використовувати унікальні умови для бурхливого економічного росту України.

За останні чотири роки наша економіка втратила всі переваги свого розвитку. Ми прийшли до світових цін на продукти харчування (іноді вони навіть і перевищують їх), практично наблизилися до світових цін на енергоносії...

Разом з тим, продуктивність праці не збільшилася. Не відбулося якісного оновлення промисловості. Енерговитрати на одиницю продукції - істотно зросли. Так давайте ж разом задумаємося: куди рухається Україна?

Це мене дуже і дуже хвилює. Якби й Віктора Андрійовича зараз хвилювали ті ж питання, що і мене, він би, напевно, зібрав всіх відповідальних політиків, не залежно від їхньої партійної приналежності, посадив би за круглий стіл і сказав: "Хлопці, куди ж ми йдемо? Давайте хоч за щось візьмемося всі разом і будемо хоч щось робити. Хай мені як президентові рік залишився, але і за цей рік можна дуже багато зробити".

Але, на жаль, цього не відбувається... Мова йде про взаємні образи, про літаки, про що завгодно... Це настільки дрібні теми для масштабу таких проблем! Дивуєшся: що ж ми так здрібніли?

- Миколо Яновичу, політичні опоненти ПР раз у раз пред'являють Вашим колегам в партії претензії. Критикувати легко. Ви краще скажіть, у Вас є реальний план виходу України з тривалого економічного піке?

- Такий план у нас існує. Ми наполягали і наполягаємо на повному і беззастережному деполітизуванні розгляду економічних питань. ВР повинна затвердить антикризові заходи, а виконавча влада повинна нести відповідальність за виконання такої програми.

Щоб вийти з кризи, найближчим часом необхідно створити стабілізаційний резервний фонд для оперативного реагування на кризові прояви фінансового ринку. Необхідно провести правдивий аналіз Нацбанком і Кабінетом Міністрів стану вітчизняної банківської системи. Держава повинна надати розумну своєчасну допомогу тим банкам, в яких виникає загроза неповернення депозитів населенню.

Дбайливе, програмне використання бюджетних коштів, підтримка (не на словах, а на ділі) українського товаровиробника, активація державної інвестиційної політики, проведення гнучкої валютно-курсової політики - ці пункти є складовими частинами законодавчої "дорожньої карти" запобігання кризі в нашій державі.

Про наш план антикризових заходів ми інформували депутатів з фракцій НУ-НС, БЮТ, КПУ, Блоку Литвина вже не вперше.

Ми про це говорили і навесні, коли під тиском уряду Нацбанк пішов на абсолютно невиправдану ревальвацію гривні, тим самим мільйони наших громадян були, по суті, обкрадені. Українська влада влаштувала божевільний "танець" гривні, з 5,05 за долар "укріпивши" її до 4,5, а зараз "опустивши" до 5,2. У результаті спекулянти на цьому нагрівали руки, а мільйони рядових жителів України опинилися - у котрий раз - біля розбитого корита. Їх просто обкрали. Більше того, через таку непродуману фінансову політику багато наших співвітчизників все менше довіряють національній валюті.

Ми про це говорили влітку, в липні місяці, коли обговорювалася ситуація в країні, і Партія регіонів винесла на обговорення парламенту питання про недовіру уряду. Тоді ми чітко виклали план дій.

Ми почали осінню сесію ВР з того, що закликали всі політичні сили почати негайні консультації щодо вироблення спільних дій. І що ми отримали у відповідь? Ми отримали у відповідь повне мовчання. Сьогодні ми б'ємо на сполох, сподіваючись на те, що уряд Юлії Тимошенко нас почує. Невже і справді ця тема для членів нинішнього Кабміну не важлива?