Вибори – маніпуляційна технологія Секретаріату Президента?

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Сьогодні вже багато громадян України розуміють: ці вибори, за великим рахунком, нічого не змінять у долі держави. Тому що вони - блискуча маніпуляційна технологія, над якою за наказом ляльководів вітчизняного політикуму протягом року день і ніч корпіли  розумні (?) голови аналітиків і консультантів сильних світу цього.

30 вересня 2007 року ми вже пережили перші позачергові парламентські вибори. "Відходняк" після відвідин виборчих ділянок був важким і тривалим.

Електорату - вкотрераз! - дали зрозуміти: "Побігали, пострибали, накричалися від душі - й радійте. Можете відпочивати. Тепер наш час. І ми самі між собою розберемося, як владою, що подарована  вами, розпоряджатися будемо".

А потім - пішло і поїхало: хто в ліс, хто - по дрова. Народ із подивом поглядав на суєту біля парламентської годівниці, не розуміючи, що ЩЕ можна ділити в цій багатостраждальній країні?

Мотивації між виборами-2007 і виборами-2008 істотно відрізняються одна від одної. Минулого року головні політичні гравці України вийшли на консолідоване рішення: вибори проводити таки треба! У 2007 році - і це вельми важливо - Верховну Раду не розпустили. Вона припинила свою "кипучу" діяльність, тому що більше 150 народних обранців одразу на посвист шефа склали свої парламентські повноваження.

Якби добровільне "скидання мандатів" відбулося і в жовтні 2008 року, то тоді можна було б говорити про нездатність ВР приймати рішення конституційною більшістю. Але депутати - до останнього дня - працювали! І за великим рахунком, народу все одно, що за одні і ті ж рішення голосували вчорашні політичні опоненти.

До третього жовтня 2008 року супротивники ситуативного союзу ПР і БЮТ нарікали на те, що, мовляв, ця коаліція - не ідеологічна, а технічно-прагматична. Мовляв, "оранжеві" і "блакитні" сплели в єдиному пориві не за велінням сердець, а виходячи із суто меркантильних міркувань. І - в піку Президентові, щоб його слово в діалозі з Радою було не останнім.

Соратники Юлії Володимирівни і Віктора Федоровича свідомо відкинули на другий план питання мови, прихильності ЄС та іншу словесну казуїстику і - щоб ще більше насолити Віктору Андрійовичу - дружно ухвалювали неприємні для нього рішення.

За це на вчорашніх союзників по "оранжевій" коаліції депутати НУ навісили ярлики зрадників.

Але парадокс: як не дивно, багато з проголосованих технічно-прагматичною ситуативною коаліцією законів народ сприйняв на ура! Тому що за ними - справа. Адже, за великим рахунком, проголосовані ПР і БЮТ закони вирішували одну стратегічну задачу - поліпшення життя простої людини. Не більше і не менше.

Звинувачення ж учорашніх соратників БЮТ по розваленій "оранжевій" коаліції у зраді у більшості втомлених від депутатської тріскотні пересічних громадян останнім часом викликали лише іронічну усмішку: собаки гавкають, а караван іде. І, що важливо, іде в потрібному для більшості напрямі.

Коли ж у повітрі почала витати ідея позачергових парламентських виборів, люди почали замислюватися: а чи не можуть вони зірватися  через тих, хто в цьому кровно зацікавлений? Адже їх результати можуть бути тут же опротестовані однією зі сторін нинішньої політичної кризи.

Разом із тим, виборці ще не готові сприймати кардинальну зміну політичних пріоритетів представників влади і опозиції. Ось і виходить на практиці: дострокові вибори не будуть актуальними ні для суспільства, ні для потенційних їх учасників. А раз так, то ці вибори - ні що інше, як маніпуляція суспільною свідомістю.

Серед основних доказів маніпулятивності проекту "Позачергові вибори" і неготовності до реального виборчого процесу політичної еліти, наприклад, експерти Агентства моделювання ситуацій виділяють структурну, ідеологічну, фінансову неготовність до виборчого процесу головних формальних ініціаторів виборів (в першу чергу з боку Президента); відсутність чіткого і прогнозованого результату виборів при будь-якому розвитку подій; відсутність передумов для зміни політичної ситуації в країні після проведення дострокових виборів.

Про те, що проект "Позачергові вибори" - це лише один із етапів виснажливого виборчого марафону, на думку експертів Агентства моделювання ситуацій, свідчить і те, що існує вірогідність ініціації опонентами Віктора Ющенка тотальних виборів, включаючи президентські.

Таким чином, дострокові парламентські вибори - це типовий інструмент політичного тиску з боку  технологів Президента Ющенка одночасно і на його опонентів, і на його союзників.

У межах технології "позачергові вибори", з одного боку, в суспільство запускається мессидж про ідеологічну зраду БЮТ і Тимошенко. З іншого боку, відбувається адекватна робота з депутатами-членами фракції НУ-НС, які вже сьогодні починають прораховувати варіанти партійних списків.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:
- Характерною особливістю української політики були і залишаються два важливі чинники: тотальна недовіра політичних гравців один до одного і рефлекторно-емоційна реакція на будь-які вчинки своїх політичних опонентів. Тому з кожним днем стає все важчим прогнозувати, в якому напрямі піде політичний процес у нашій державі найближчим часом. Це викликає подив і печаль.

Якщо дострокові вибори пройдуть у рекордно короткі терміни, є всі підстави вважати, що влада новообраної Верховної Ради може бути не узаконена. І низька явка виборців, і опротестовування результатів виборів у судах призведуть до того, що затягнеться сам процес вступу влади у стан легітимності. В Україні вибухне колосальна політична криза. Вона посилить інститут Президента. На мою думку, це зовсім не випадково.

Швидше за все, в цьому зацікавлена певна група людей, яка свідомо погіршує політичну ситуацію в країні. Користуючись хаосом, ці люди відмінно навчилися вирішувати всі свої особисті і корпоративні питання.

Ескалація політичного протистояння не може привести суспільство до конструктиву. Ми повинні зрозуміти: до тих пір, поки наші політики не навчаться грати за загальноприйнятими правилами, в країні збережеться хаос.

Момент істини в українському політикумі настане тоді, коли буде створена стійка коаліція між ПР і БЮТ. Бажано, щоб у цю коаліцію увійшов і Блок Литвина. Це стабілізує - хоча б на деякий час - політичну ситуацію в Україні.

Сьогодні немає підстав вважати, що коаліція між БЮТ і НУ-НС була б продуктивнішою. Хто б і що не говорив із цього приводу публічно, але реального бажання відродити цю коаліцію об'єктивно ні у кого немає.

Головна мета, яку ставлять перед собою люди з команди Президента, - Тимошенко не повинна стартувати на чергові президентські вибори з посади прем'єр-міністра.

Тенденція з вкидання мессиджів, що викликатимуть негативні емоції в суспільній свідомості, найближчими днями буде досить серйозною. За цей короткий проміжок часу, що залишається до гіпотетичного дня проведення чергових позачергових парламентських виборів, ніхто з протиборчих сторін не створюватиме позитивні політичні технологічні проекти. За такий короткий час їх просто не реально ефективно використовувати.

Тому передвиборча кампанія кожної зі сторін, що беруть участь у цьому процесі, будуватиметься на так званому чорному і сірому піарі. У результаті це тільки остаточно розбалансує українську владу.

Олег Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій:
- Політична війна на знищення, яку послідовно і методично проводив Секретаріат Президента проти уряду і БЮТ, виходить на новий рівень. Це стане серйозним мотивом прийти на виборчі ділянки людям, які побачать нову, радикально жорстку Тимошенко, яка ефективно працюватиме з електоратом Ющенка і одночасно укріплювати свої позиції на сході України.

Після цькування Тимошенко, що продовжувалося протягом року, керівництвом Секретаріату Президента виборці будуть готові прийняти навіть консолідацію зусиль БЮТ і ПР у Верховній Раді. Нормальна робота з "ворогом" прийнятніша для виборців, ніж склоки і заморожений парламент з "любими друзями".

Тому теза Секретаріату Президента про "колосальної втрати" Тимошенко західноукраїнського електорату - некоректна. Це просто не дуже вдала спроба іміджмейкерів Ющенка вплинути на громадян України, які проживають у західних областях держави. Невдалою цю технологію робить, перш за все, джерело "висновків" - Секретаріат Президента. СП має таке негативне реноме серед всіх груп виборців, що будь-яка озвучена ним інформація сприймається апріорі як недостовірна.

Але не тільки ці чинники вплинуть на свідомість виборців. Третій, головний, момент - світова економічна криза. Політична дестабілізація в Україні в умовах, коли і без того довіра іноземних інвесторів і українських бізнесменів до вітчизняної економіки падає, стане останньою краплею в чаші народного терпіння. Ініціювати перевибори - означає втягувати державу в затяжну політичну, соціальну і економічну кризу.

Таким чином, вибори не тільки не допоможуть Ющенку укріпити свою владу, але й відберуть у нього останню підтримку і важелі впливу на ситуацію в суспільстві.