Сергій Мітрохин: права населення Криму повинні повністю дотримуватися

Автор: Сергій Дойко

Пройшло 3 місяці з того часу, як 45-річний депутат Московської міської думи Сергій Мітрохин став на чолі Російської об'єднаної демократичної партії "Яблуко". Колишній її лідер Григорій Явлінський, як відомо, на початку літа відійшов від головування. Зараз він просто один із членів партійного політкомітету. Як писали медіа, "Яблуко" змінило керівника чи то через серйозні внутрішні суперечності в партії, чи то в результаті, як говорять фахівці, "втоми лідера". Адже Явлінський був там "номером 1", не багато - не мало, а цілих 15 років.

До зміни рульового "Яблука" в Росії і сьогодні ставляться по-різному. Хтось повторює, що, мовляв, ця партія - політичний труп. Хоч з Явлінським на чолі, хоч без нього там взагалі. Такі жартують, мовляв, "пізно лампочки крутити, коли відмовила електростанція". Деякі висловлюються по-іншому. Ці вірять, що зі зміною лідера у "Яблука" навпаки з'явився шанс. Шанс на політичний успіх. Бо нова людина на чолі - свіжіший вітер, новіша хвиля, молодша кров.

В інтерв'ю ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") Сергій Мітрохин говорив як про "Яблуко", так і про відносини Києва і Москви. Особливо в руслі останніх подій у світі і в російсько-українських відносинах, "підкоригованих" війною на Кавказі.

- Сергію Сергійовичу, самі як відчуваєте, Вам вдається дати "Яблуку" новий імпульс, поштовх подальшому розвитку?  

- Відразу неможливо дати ніякого поштовху. Потрібно дуже багато працювати, чим я зараз і займаюся. Я дуже хочу дати новий імпульс розвитку партії. Але це завдання вимагає серйозних зусиль. Організаційних в першу чергу. Вимагає і певних фінансових ресурсів. Цим питанням я теж займаюся. Думаю, що через деякий час "Яблуко" зможе себе проявити досить активно.

- Днями, як відомо, парламент Абхазії одноголосно проголосував за Великий договір з Росією про всебічну співпрацю і партнерство. У Москві продовжують говорити про нещодавню війну на Кавказі?

- Ми свою позицію висловили чітко. По-перше, ми засудили дії Грузії, які призвели до людських жертв у Південній Осетії. Ми заявили про те, що введення військ до Південної Осетії з боку Росії виправдане. Але тільки цілями захисту мирного населення. Ми відразу сказали, що неприпустимо переносити бойові дії на територію Грузії і закликали керівництво Росії припинити ці дії.

Ми вважаємо, що в цій ситуації правих і винних просто немає. Насправді, винні всі. Тому що кожна сторона над усе ставить свій власний інтерес. На жаль, це стосується не тільки Грузії і Росії. Це стосується і країн Заходу, які заплуталися у своїх "подвійних стандартах": Косово вони визнають, а Абхазії і Південної Осетії вже не визнають. В цьому плані заслуговує на повагу позиція Сербії, яка днями заявила про те, що вона не визнає Абхазії і Південної Осетії. Через ті ж мотиви, через які вона природно протестує проти визнання незалежності Косова.

"Яблуко" з цієї точки зору ніколи не заплутувалося в якихось "подвійних стандартах". По-перше, ми засудили дії Грузії. І були послідовні, тому що свого часу засуджували й аналогічні дії російського керівництва у Чечні. Всі інші партії, які засудили Грузію, забули про те, що вітали аналогічні дії в Чечні. Всі російські партії, за винятком тільки "Яблука". І ми свого часу виступали проти незалежності Косова теж.

Наша позиція про те, що Росія, загалом, може серйозно поплатитися за рішення про визнання незалежності цих двох республік, теж послідовна. Тому що, дійсно, "подвійні стандарти" украй небезпечні. Років через 10-15 ніхто не гарантує, що аналогічна ситуація не виникне і в Росії. Та ще й невідомо, на яких територіях. І зараз вручати такий "козир" потенційним сепаратистам у жодному випадку неприпустимо. Ось в цьому і полягала наша позиція.

- 29 вересня у Страсбурзі відкриється осіння сесія ПАРЕ. Там обговорюватимуть ситуацію на Кавказі. Є припущення, що делегацію РФ можуть позбавити права голосу в ПАРЕ (а це перший крок до виключення з Ради Європи) через те, що Європа поставилася вкрай негативно до дій Росії в Грузії...

- Ми завжди виступали проти ізоляції Росії. Цим ми і відрізняємося від деяких політиків усередині нашої країни, які часто апелюють до Заходу із закликами витрусити, викинути звідкись Росію. Ми розуміємо, що це в першу чергу негативно позначиться на російській демократії. Росія в ізоляції - це абсолютно авторитарна країна. Навіть - тоталітарна країна. Рада Європи - це все-таки якийсь важіль для демократичних сил в Росії, що дозволяє їм хоч якось захищати елементарні права і свободи нашої країні. Тому ми, звичайно ж, проти того, щоб Росію звідти захотіли виключити.

Але, на жаль, позиція Заходу (особливо тоді, коли він зловживає "подвійними стандартами", зловживає пріоритетом якихось власних матеріальних інтересів над загальнолюдськими цінностями) дуже часто підштовхує наше реакційне керівництво до подібних кроків. Тому тут ми ніби бачимо взаємну відповідальність і російського керівництва, і країн Заходу, які іноді підштовхують один одного до якихось радикальних вчинків. Все це не на користь Росії. І вже тим більше - не на користь російської демократії.

- Нещодавно у Москві відбулася міжнародна конференція, де мова йшла про Великий договір між Росією і Україною. Що цікаво: якщо ще кілька місяців тому майже всі у вас говорили, що Договір не потрібно продовжувати, то сьогодні навіть депутат Держдуми Сергій Марков - персона нон грата в Україні - стверджує, що з Україною потрібно всіляко співпрацювати, укріплювати зв'язки і так далі. Головне, що Великий договір Росія розривати не повинна. Позиція РФ щодо України м'яка? Чому раптом?

- По-перше, мені здаються помилковими такі кроки, як визнання персонами нон грата таких фігур в Росії, як Сергій Марков. Тим самим йому створюється додаткова реклама. Перш за все - політична реклама всередині Росії. Ніякої абсолютно шкоди він Україні не завдає і не завдасть. Це той самий раж, якийсь емоційний раж, який тільки шкодить відносинам між нашими двома країнами.

А що стосується Великого договору, то навіть "Єдина Росія" вже розуміє, що з Україною, довести все до такої ж точки кипіння, як у відносинах з Грузією, буде просто неприйнятно. Російський народ тоді просто не зрозуміє владу. Вже і з Україною посваритися?!. Ми вже з ким тільки не сварились. Залишилося тільки з Україною перегризтися... Тому зараз в Росії все ж таки розуміють, що тут, як то кажуть, палицю перегинати не можна. Треба все-таки якось повертатися до здорового глузду.

Звичайно, це буде ударом і для "Єдиної Росії", і для керівництва "Єдиної Росії", якщо раптом у Росії будуть перервані відносини з таким дійсно стратегічним від історії і нашої природи партнером, як Україна. Цього навіть не зрозуміє той телеглядач "Першого" чи "Другого телеканалу", якого щодня пригощають потужними порціями псевдопатріотичної пропаганди.

- У вас така ж прірва між владою і народом, як і в Україні?..

- Так, є проблема у відносинах між народом та елітою. Вона є і в Україні. Я згадую референдум про збереження Радянського Союзу. В Україні велика частина населення проголосувала за це. Але еліта вирішила інакше... Те ж саме в Росії. Еліта далеко не завжди єдина у своїх позиціях з народом. Але народ їй постійно прощає. Тому що вже така стара російська звичка, мовляв, еліта завжди має рацію. Кінець кінцем. Хоча ми їй і не віримо і навіть готові іноді насолити...

- Через ту причину, що в України є Крим, дедалі більше говорять про можливість конфлікту між Росією і Україною саме на ґрунті Криму...

- Так, проблема є. Звичайно, проблеми в Абхазії і Південній Осетії - вони іншого порядку, ніж у Криму. Але походження у них одне і те ж. Це - штучні з'єднання і розділення, які у нас успадковані від Радянського Союзу з його специфічною національною територіальною політикою.

Я думаю, і мою позицію поділяють члени нашої партії, що штучні розділення треба знімати. Потрібно їх розуміти і вчитися розв'язувати ці "вузли". Тут повинна бути, в першу чергу, проявлена добра воля і з боку України, і з боку Росії. Повинні повністю, звичайно ж, дотримуватися права населення Криму. Зокрема - право володіти, здобувати освіту, просто жити, користуючись рідною мовою і рідною культурою. Але, разом з тим, треба завжди виходити з принципів територіальної цілісності держави. Раз вже такі межі встановлені (через причини, з якими ми можемо не погоджуватися), їх треба триматися. Це єдиний спосіб уникнути якихось конфліктів, воєн і так далі. Але головне, ще раз повторю, - це обопільна воля до мирної співпраці і мирного співіснування. Часто, на жаль, існує дефіцит такої волі. Але нам необхідно до цього прагнути.