Олександр Паршин: рятівний круг економіки – біопаливо

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Про необхідність ширшого й (у цьому - суть питання!) ефективнішого використання біопалива замість традиційних джерел енергії в Україні поки розмов багато, а ось діла - мало.

Ця думка не раз і не два звучала в доповідях учасників четвертої Міжнародної конференції "Енергія з біомаси", які приїхали до Києва з 25-ти країн світу.

За прогнозами зарубіжних учасників конференції, в 2020 році у світі дві третини всієї відновлюваної енергії витягуватиметься з біомаси. І таке положення зберігатиметься до 2050 року - як мінімум.

Після чого на сцені світової енергетики з великою вірогідністю почне рости роль так званих "сонячних технологій" - на тлі швидкого зменшення об'ємів використання таких природних копалин, як нафта, газ і вугілля. У цьому переконані представники Європейської комісії.

Відставати від світових тенденцій Україна не хоче. Адже наздоганяти світових лідерів використання біопалива з кожним днем стає все важчим і важчим. Але поки наш рух за лідерами швидкісною гонкою назвати не можна - аж надто багато перешкод доводиться долати науковцям і виробникам, щоб хоч якось визначитися з вектором руху.

Це бачать і розуміють фахівці Національного агентства з ефективного використання енергетичних ресурсів України.

Перший заступник голови агентства Олександр Паршин в інтерв'ю ІМК  ("ІнтерМедіа консалтинг") підкреслив: завдання України - не тільки наздогнати світових лідерів переробки біомаси, але і міцно закріпитися в їхній когорті. І це - цілком реально. Потрібно тільки захотіти.

- Олександре Андрійовичу, класики стверджують: хотіти - означає могти. Але чи може сьогодні Україна по праву претендувати на лідируючу ролі у переробці біомаси, маючи таку нестабільну економічну ситуацію?

- Одне з пріоритетних завдань уряду України - щоб наша держава стала членом ЄС. Для виконання цього завдання ми повинні забезпечити себе у сфері енергозабезпечення.

На сьогоднішній день розвиток біотехнології й використання біомаси у вигляді палива не розвивається так бурхливо і активно в Україні з низки причин. В першу чергу - через відсутність фінансових ресурсів. А вони нам украй необхідні для створення дослідних виробництв.

Ще один стримуючий чинник збільшення об'ємів переробки біомаси - досить невисокий на сьогоднішній день рівень цін, за якими ми споживаємо природний газ. Він у балансі держави складає поки 40 відсотків. Крім того, в наший країні відсутнє устаткування, на якому можна було б ефективно переробляти біомасу. І тому біопаливо в нашій країні виробляється у мінімальних об'ємах.

- А які реальні об'єми виробництва?

- Всього 0,8 відсотка в паливному балансі України складає біомаса. В порівнянні з розвиненими європейськими державами це - мізерні масштаби. А все тому, що у виробничників відсутні преференції, які стимулювали б їх розвивати технології переробки біомаси. Закон ВР №760 застосовується дуже вузько. Причому застосовується поки в одній галузі - у галузі звільнення від мита декількох підприємств, що зайняті переробкою біомаси.

Завдання Національного агентства з ефективного використання енергетичних ресурсів України і НАН України - лобіювати преференції для підприємств, що  виробляють біопаливо, біодизель, біомасу і біоетанол. Лобіювати - в хорошому сенсі слова.

- А який потенціал України для виробництва біопалива, біодизеля і біоетанолу?

- Він величезний. Але парадокс в тому, що коли в українських селян неврожай - це стихійне лихо і коли у них дуже великий урожай - це теж стихійне лихо...

На сьогоднішній день на елеваторах і складах зберігається близько 6 млн тонн пшениці четвертої категорії. Ця пшениця не годиться для випічки хліба або продажу на експорт. Її можна використовувати виключно в технічних цілях. Цю пшеницю можна було б використовувати на місці - для переробки в біопаливо.

Або візьмемо той же рапс. Цього року в Україні його зібрано порядка 2,5 млн тонн. Практично сто відсотків цього багатого урожаю відправляється на переробку за кордон. А могли б свій рапс переробляти удома - для власних потреб.

- Це ж можна сказати і про цукровий буряк...

- Так, і про нього, рідного. Ви, напевно, знаєте, що на сьогоднішній день саме Україна знаходиться на другому місці в світі за об'ємами виробництва спирту. І це в той час, коли у нас простоюють близько 15 заводів. Сьогодні Росія не виділяє квоти для постачання українського цукру. А ми б могли поставляти їй порядка 350 тис. тонн цієї продукції.

Україна могла б переробляти цукровий буряк в біоетанол. Але це в масовому масштабі не відбувається. Ми підрахували: з 350 тис. тонн цукру на наших переробних заводах можна було б отримати майже півмільйона тонн біоетанолу, що з успіхом замінив би нафту і бензин, які ми вимушені експортувати з тієї ж РФ!

Якби це відбулося, ми б не тільки забезпечили себе необхідними енергоресурсами, але й створили б тисячі нових робочих місць.

А подивіться, як у нас використовуються поля, виведені з низки причин із циклу сільськогосподарського виробництва? Знаходяться вони в тій же Чорнобильській зоні. Саме рапс можна було б вирощувати на цих величезних територіях, тому що радіоактивні елементи не переходять в насіння, з якого власне і  виробляється біодизель і біомаса.

- Так, можливо, про це слід було б замислитися не тільки вченим і фахівцям Національного агентства з ефективного використання енергетичних ресурсів України, але і Кабінету Міністрів?

- Останнім часом  уряд активно повернувся обличчям до цієї проблеми. Юлія Тимошенко провела більше десяти нарад, на яких було поставлено завдання прискорити виробництво біопалива в нашій країні. Ми вивчаємо досвід світових лідерів переробки біомаси, намагаємося працювати на випередження.

Головний пріоритет - збільшення частки альтернативних видів палива. Розрахунок простий і зрозумілий: до 2030 року Україна повинна отримати більше 20 відсотків альтернативних видів палива в своєму енергетичному балансі.

- Чи здійсненне це завдання?

- Завдання, не приховуватимемо, дуже серйозне. Українським виробникам для її реалізації необхідні певні преференції. Скажімо, в Німеччині підприємства, що займаються розвитком альтернативної енергетики, отримують кредит на 10-20 років під 5 відсотків річних. Якщо підприємство успішно працює в цьому напрямі протягом п'яти років, то із загальної суми кредиту 45 відсотків компенсується за рахунок держави.

Цю практику було б доцільно перенести і на наш ґрунт. У таких умовах багато хто з українських бізнесменів міг би вкладати в розвиток виробництва альтернативних видів палива і свої власні кошти і могли б з більшим бажанням брати кредити.

У ряді західних держав існує ще одна преференція: доплата за використання альтернативної енергії. Це так само стимулює і виробництво біогазу, і виробництво ветро- і сонячної енергії. Ми повинні розуміти: саме біоенергетика - це новий (і головне - успішний!) шлях для розвитку української економіки.