Соціальний конфлікт як наслідок відсутності державної політикиМустафа Джемільов: не вірю, що Росія наважиться відрубати Крим
Але інша справа в самому Криму говорити про те, що, мовляв, Україна – це непорозуміння, що такої України взагалі не було, що це – зіпсовані росіяни і тому подібне...
Не знаю чому, але завжди було цікаво спілкуватися з Мустафою Джемільовим. Не тому, що повністю позділяю цивільні погляди чи політичні переконання цього кримського татарина і нардепа від НУ-НС. Швидше тому, що говорить він завжди змістовно і по суті питань. Для журналіста це важливо. Перед початком розмови навіть тему йому чітко не формулював. Спеціально. Скільки з ним не розмовляв, орієнтував в основних рисах. Завжди хотів почути, наскільки глибоко керівник Меджлісу кримськотатарського народу, як то кажуть, "відчуває матеріал". Глибоко. Так, він живе Кримом. Втім, нічим не менше, як здалося, ніж той же Леонід Грач. Ось тільки підходи Джемільова і Грача до оцінки ситуації на півострові - більш ніж несхожі. Сказати "діаметрально протилежні" - майже нічого не сказати.
- Заклик кримського парламенту до Верховної Ради визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії Ви назвали "тривожним сигналом для Києва"?..
- Розумієте, той сценарій, який Росія розіграла на Кавказі, - роздала паспорти, потім вторглася і проголосила незалежність, - і абхазцями, і південноосетинами вже був сприйнятий позитивно. Ґрунт і тут, в Криму, вже готовий. Близько 70 відсотків російськомовних громадян бачать своє майбутнє у складі Росії. Воно і зрозуміло. Тому що 90 відсотків населення кримського півострова - це післявоєнні переселенці, яких поселили в будинки або на землі переважно кримських татар. Всі вони мають досить тісні споріднені зв'язки з Росією. Зрозуміло, що вони прагнуть до своєї історичної батьківщини. На відміну від нас, наприклад, вони не хочуть узяти валізи і поїхати на свою історичну батьківщину. Вони хочуть, щоб історична батьківщина сама прийшла до них.
- Скільки Росія своїх паспортів в Криму роздала? Який масштаб?
- Ось дивіться: на останніх виборах в Державну Думу Росії в Криму брали участь 23 тисячі чоловік. Потрібно врахувати, що в середньому бере участь половина людей, що мають право вибору. Взагалі-то з російськими громадянами складніше. Можливо, відсоток був меншим тому, що виборчі дільниці знаходилися тільки в декількох місцях і люди просто могли туди не піти. А ще помножити на кількість членів сім'ї. За різними оцінками, в Криму близько 200 тисяч людей, які мають російське громадянство...
- Немало. Це практично десята частина населення Криму...
- Десь так. Враховуючи загальну чисельність населення. Ще сюди входить близько 14 тисяч чоловік - співробітників Чорноморського флоту. Отже, цифра не маленька. А точні дані щодо того, скільки в Криму є російських паспортів, вам ніхто, мабуть, не скаже. Та і російське консульство навряд чи буде це афішувати.
- Ви заявили, що на півострові не проводиться проукраїнська політика...
- Та там взагалі ніякої української політики немає. Там скрізь тільки російська політика і російська пропаганда. А те, що там критикують і чимось не задоволені... Ми теж, можливо, не задоволені діями президента й уряду. Але це наша країна. Ми можемо критикувати, але так просто говорити про те, що це - ворожа країна... А багато хто в Криму саме так і думає. Вони там взагалі не сприймають незалежну Україну. Вони вважають, що це все - непорозуміння, що Хрущов свого часу Крим по п'янці віддав, що Крим - це російська земля, яка рано чи пізно повинна повернутися до Росії. У них там така позиція. Вона не те, що не проукраїнська. Там постійно ведеться антиукраїнська пропаганда.
- А хто її в основному веде?
- Наприклад, самі тиражні кримські газети. Такі, як "Кримська правда", "Кримський час". Місцеві телевізійні канали там постійно проводять антиукраїнську пропаганду. Одна справа, скажімо так, лаяти уряд. А іншу справу говорити про те, що, мовляв, Україна - це непорозуміння, що такої України взагалі не було, що це - зіпсовані росіяни і тому подібне. Ось в такому руслі там ведеться пропаганда.
А крики, що, мовляв, президент українізацію в Криму проводить, це повний абсурд. Більше 90 відсотків шкіл там з російською мовою. У пресі, на телебаченні говорять російською мовою. Куди вже більше.
- Як ваші соратники у Верховній Раді сприйняли згаданий заклик кримського парламенту?
- Ну, ви ж знаєте розклад сил у Верховній Раді. Якщо одна з провідних сил - Партія регіонів - виступає за те, щоб визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії, так що ж тоді говорити про сили в тому ж Криму? Там більшість (здається, близько 60 відсотків) - це Партія регіонів. До них ще інтегровано десь 17-18 депутатів так званого "Російського блоку". Це - ярі шовіністи і антиукраїнці. Але вони багато в чому роблять погоду там. Та і на ключових посадах в Криму, що теж дуже тривожно, в основному знаходяться по-антиукраїнському налаштовані люди. Я розумію, уряд формується за підсумками виборів - скільки партія отримала голосів, стільки і має там посад. Але є ж ще, скажімо, служби, які надходять безпосередньо з Києва. Це - МВС, Служба безпеки, податкова, митниця. Ось тут якщо призначають когось, то часто виходять не з державних інтересів, а залежно від того, скільки потенційний кандидат привезе до Києва у своєму дипломаті...
Я ось на що хочу вашу увагу звернути. У такому регіоні, як Крим, повинна бути дуже сильною Служба безпеки. Але в Криму не зрозуміло, на яку країну працює ця Служба безпеки. Я вам так скажу, в Службі безпеки у Криму працює близько 2 тисяч чоловік. Я можу помилятися. Їх, може, 1 700 чи 1 500. Але там, як за радянських часів, немає жодного кримського татарина. Хоча кримські татари вважаються єдиною визнаною організованою силою, яка є проукраїнською, продержавною. І ось питається: у чому сенс цієї політики? Колись один співробітник СБУ висловився, мовляв, якщо узяти в Службу безпеки в Криму на роботу кримських татар, то цю службу треба наполовину скоротити.
- Чому?
- Це в сенсі того, що половина людей там працює для стеження за кримськими татарами...
- Може з Кримом відбутися те ж, що і з Південною Осетією та Абхазією? Я маю на увазі самопроголошення незалежності, не без участі в цьому процесі Російської Федерації...
- Ось давайте розглянемо такий сценарій. Допустимо, ці антиукраїнські сили в Криму отримують команду здійснювати якісь провокації. Наприклад, піти на якийсь міжнаціональний конфлікт, почати зривати прапори або робити ще щось подібне. Україна буде вимушена вживати якихось заходів. І тут починаються крики, що, мовляв, гноблять росіян. Можуть же і криваві сутички відбуватися... Тоді вже крики починаються з боку російської Думи, мовляв, там наших громадян кривдять. А тим більше, що людей, які мають російські паспорти, в Криму достатньо багато. І ось, будь ласка, вам - інцидент і прецедент для того, щоб втрутитися у внутрішні справи України.
- А хто, як Ви думаєте, в цьому може бути більш зацікавлений - Російська Федерація чи проросійські сили в самому Криму?
- Думаю, і перше, і друге. Але найбільше, звичайно, зацікавлена в цьому сусідня країна.
Я, відверто кажучи, не дуже вірю в те, що Росія наважиться на те, щоб відрубати Крим. Але для того, щоб створювати складнощі Україні, тримати в постійній напрузі, щоб країна не могла проводити свою незалежну політику, сил Росії цілком достатньо.
- Наскільки ускладнює ситуацію перебування в Криму російського Чорноморського флоту?
- Флот - це окрема розмова. Я неодноразово висловлювався вже, що флот - це велика небезпека для України. Його перебування в Криму якраз і надихає ці антиукраїнські сили на всякі антидержавницькі виступи. Щоб вони не зробили, відчувають, що під боком завжди є захист.
Вони вважають, що флот - надійний захист рубежів і підступів до Росії. Але це - повна нісенітниця. За оцінками військових експертів, російський флот за своєю потужністю десь в 4,5 рази поступається тільки турецькому флоту. Отже, у разі виникнення яких-небудь міжнародних інцидентів, протягом декількох годин російський флот може бути перетворений на купу металу. А ось створювати проблеми для України - він достатньо могутній. Для регіону флот досить добре оснащений. Отже, повторюся, це - велика небезпека.