Столичні реформи – заради реформ?

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Усе пізнається в порівнянні. Наприклад, у Мадриді (офіційно тут проживає 3 млн 100 тис. мешканців) сьогодні налічується 23 округи - зі своїм місцевим самоврядуванням, побудованим на принципі комун. У Парижі (жителями французької столиці себе можуть назвати трохи більше 2 млн людей) на сьогодні налічується 20 територіальних округів (районів) і 80 кварталів. У Москві (вона втричі перевищує столицю України за своїми розмірами) сьогодні не мало, не багато - 123 райони. У півторамільйонній Варшаві - 18 округів. Стільки ж районів - у столиці Австрії...

Цей список можна продовжувати. Але суть питання - не в цьому. В яку сторону не плюнь, скрізь спрацьовує один принцип: районів у тому чи іншому закордонному місті рівно стільки, скільки необхідно для комфортного мешкання його жителів.

Але у нас, жителів багатостраждального Києва, реалії життя - екстраординарні. У вересні 2008 року мер столиці Леонід Черновецький розпочав рішучу боротьбу зі свавіллям столичних чиновників. Набридло йому спостерігати, як корупціонери в райвиконкомах глумляться над рядовими киянами, примушуючи їх давати хабарі за видавання дозвільних документів, довідок та інших необхідних киянам папірців.

Леонід Михайлович із властивою йому прямотою заявив на брифінгу в столичній мерії: заберу у чиновників, які зарвалися, службові автомобілі, позбавлю пільг, а тих, кого схоплять за руку на місці отримання хабара від пересічних громадян, взагалі витурю з роботи втришия.

Але головне - не це. Для поліпшення життя киян і гостей міста Черновецький пообіцяв: хочуть того державні службовці чи ні, але кількість адміністративних районів столиці обов'язково скоротиться. З десяти - до п'яти. І зробить це він для зручності пересічних киян, щоб недбайливих чиновників приструнити та притягнути до відповідальності. А нечесних керівників районів, які давно набридли жителям міста, Черновецький взагалі пообіцяв викинути на звалище історії - аби іншим не кортіло.

Щоб навести порядок у загальнонаціональних масштабах, Леонід Михайлович пообіцяв: збираюся винести це питання на обговорення парламенту. Уже - в ролі народного обранця: Леонід Михайлович заявив про своє щире бажання знову стати депутатом Верховної Ради.

Саме з трибуни Верховної Ради мер столиці має намір почати рішучий наступ на корупцію. Він так і сказав: "Моя мета - скоротити неефективну та непотрібну армію чиновників, які не лише збільшують навантаження на міський бюджет (у вигляді зарплат, які їм виплачують), але й часто є чинником процвітання корупційних дій". От чому Черновецький переконаний: звільнення нечесних чиновників може спричинити скорочення кількості районів столиці.

І тут Леонід Михайлович не бачить жодних проблем. За його словами, хороші управлінці (які залишилися у своїх теплих насиджених кабінетах) впораються і з великими обсягами роботи...А якщо не впораються - не біда. І їм заміна знайдеться. Адже дивіться, скільки прийшлого народу у столицю з райцентрів і сіл наїхало. І кожен не до верстата рветься, не на будівництво, а тепленького містечка шукає...

На перший погляд, ініціативу столичного градоначальника можна тільки вітати. В Україні - і столиця тут не виключення - чиновників не любить ніхто. Аж занадто вони набридли своїми натяками щодо хабарів, аж надто зашкарубли, сидячи в своїх затишних кабінетах і нарікаючи при цьому на свої маленькі зарплати. Отжож і насправді прийшов час розібратися: хто з них хто.

Але скорочення кількості районів Києва вдвічі - це саме той випадок, коли можна і треба пригадати одну з біблейських істин: дорога в пекло вимощується добрими намірами. І ось чому.

Кость Бондаренко, директор Інституту проблем управління ім. Горшеніна:

- Попередні соціологічні опитування мешканців столиці показують, що 76% киян до збільшення районів ставляться однозначно негативно.

Проект адміністративно-територіальної реформи був створений у 2005 році. Здійснювати її в Україні доручили віце-прем'єру з питань адміністративно-територіальної реформи Роману Безсмертному. Зі своїм завданням він не справився. Можливості місцевого самоврядування, на жаль, відтоді так і не збільшилися, бюрократичні процедури, з якими щодня доводиться мати справу пересічним громадянам, не спростилися.

Реформування районів столиці, запропоноване Леонідом Черновецьким, теж ні до чого хорошого не приведе. Якщо - давайте пофантазуємо - кількість районів столиці з дев'яти скоротиться до п'яти, то в кожному з них проживатиме 500-600 тис. осіб. І у кожного з них виникає необхідність хоча б раз на рік звернутися в органи місцевого самоврядування. Ви уявляєте собі черги, які можуть виникнути в райвиконкомах?

Якщо ідея Черновецького втілиться (не доведи Боже!) в життя, то кількість столичних чиновників зросте в багато разів. У цьому плані реформа, запропонована мером Києва, не збігається із вимогою національної адміністративної реформи. Хоча у нас часто плутають адміністративну й адміністративно-територіальну реформи.

Тому в даній ситуації необхідно все багато разів зважити. І пильніше вивчати світовий досвід проведення адміністративного устрою столичних міст. Інакше це спричинить біди для пересічних киян.

Олександр Данилюк, адвокат:

- За рахунок збільшення районів мер Києва намагається знищити місцеве самоврядування. Це абсолютно незаконне та протиправне рішення. Давайте не забувати, що Конституцію України й Закон України "Про місцеве самоврядування" Черновецький скасувати не має права. А саме ці документи чітко визначають те правове поле, в якому живуть територіальні общини районів у місті Києві. Саме у районах функціонують їхні представницькі органи - районні ради. І ті проекти рішень, які сьогодні заплановані Черновецьким і його найближчим оточенням, грубо та цинічно порушують конституційні основи.

Питання не в тому, доцільно чи ні скорочувати кількість районів у столиці. Питання в тому, що, виходячи з букви Конституції України, це зробити взагалі неможливо без референдуму. Адже вирішувати такі питання, згідно з Конституцією, може тільки територіальна община.

Згідно із Законом "Про місцеве самоврядування", єдиним органом, який може узгодити таке рішення київської міської влади, були і залишаються районні ради. Крім того, рішення про реорганізацію районів Києва правомочний прийняти референдум жителів столиці.

Таким чином, сьогодні Черновецький порушує не лише основи Конституції України. Він також порушує й інші права територіальних общин, тому що ми говоримо не просто про ліквідацію районів столиці, ми говоримо про ліквідацію територіальних общин.

Ініціатива Черновецького - небезпечна для киян. Київська міська рада істотно перевищує свої повноваження й фактично бере на себе ті функції, які притаманні виключно Верховній Раді України.

Віктор Пилипишин, голова Шевченківської районної адміністрації м. Києва:

- Упевнений, якщо Черновецькому все-таки і вдасться "продавити" свою бездарну адміністративно-територіальну реформу, пересічним киянам від цього не стане жити легше. Механічне скорочення районів столиці лише посилить їхній "головний біль" під час відвідування районних рад і служб, що забезпечують життєдіяльність Києва.

Наприклад, установи Шевченківського району столиці розкидані по 19-ти приміщеннях - на різних вулицях. Керувати чиновниками дуже непросто. Ще важче здійснювати контроль їхньої діяльності.

Для отримання тієї чи іншої довідки пересічним громадянам у межах одного району доводиться витрачати багато часу й нервів. Важко уявити, що будуть вимушені відчути на собі громадяни після злиття двох-трьох районів столиці в один. Витрати нервів і часу киян виростуть у багато разів.

Коли мерія ухвалює рішення, що стосується життєдіяльності кожного киянина, стосується життєдіяльності всього багатомільйонного міста, то кожен городянин має знати про всі плюси та мінуси запланованих реформ. Кожен із пересічних киян повинен знати, якими є практичні наслідки такого рішення.

Поки ж територіально-адміністративна реформа не обговорюється ані на рівні управлінців, ані на рівні експертів, ані на рівні киян. Черновецькому та його найближчому оточенню не цікава їхня думка.

Мер столиці навмисне намагається централізувати владу в своїх руках, позбавивши її керівників районів. Монополізація влади в руках Черновецького несе реальну загрозу для городян.

Скільки має бути районів у місті та хто саме зобов'язаний ними керувати, повинен вирішувати не особисто Леонід Михайлович, і навіть не більшість вірних йому депутатів Київради.

Це питання мають вирішувати виключно пересічні громадяни. Причому не на громадських слуханнях, як це пропонує мер, а виключно на загальному міському референдумі. Інакше будь-яка зміна адміністративного устрою столиці спричинить чергову епопею з остаточним розкраданням комунального майна Києва.

Кияни і лише кияни, а не представники політичних партій або 120 депутатів Київської міської ради мають визначити, варто чи ні починати адміністративно-територіальну реформу головного міста України.