Леонід Грач: комуністам не можна йти в коаліції з олігархами

Автор: Сергій ДойкоФото: ІнтерМедіа консалтинг

"У тому, щоб у парламентських виборах брали участь лише партії, а не блоки, як у нас говорять, "є рація", - заявив в інтерв'ю ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") народний депутат України від КПУ Леонід Грач.

Все питання в тому, упевнений парламентарій, що це практично не досяжно. На нинішньому етапі так вже точно. Оскільки, і ми все це бачимо, у багатьох партій часто виникає проблема - вони будуть створювати з кимось блок чи не будуть. Наприклад, створити єдиний "Лівий блок" пропонують КПУ ті ж соціалісти Олександра Мороза. Рішення за комуністами. Вони ще думають...

- Ми ж чудово розуміємо, що сьогодні настала ера лідерів. Тоді треба змінювати законодавство. Тому що на ім'я лідера достатньо серйозно сфокусована вся передвиборна ситуація. Навіть більше, вона буває успішною або, як то кажуть, зовсім провальною. Для того, аби лідер усіх тягнув за собою, часто й ідуть від партійності та приходять до блоковості. Яскравий приклад - Блок Юлії Тимошенко. Ось прибрати в ньому прізвище лідера, назвати його, наприклад, просто "Батьківщина", і підтримка цього блоку серед людей, безумовно, істотно просяде. Або, наприклад, Блок Володимира Литвина. Він же витягнув усіх лише на своєму імені. Склад самого блоку не мав уже настільки вирішального значення. А була би це просто Народна партія, так вона б і близько не підійшла до якихось там прохідних бар'єрів. Буває, що люди вірять тільки лідерові, а за партію ніколи б не проголосували. Або навпаки - склад партії їх влаштовує, а лідер не дуже подобається. І таке буває.

Звичайно ж, блок - це не партія. От чому сьогодні така метушня пішла? А тому, що політики відчули, що можуть бути дострокові вибори. Тому й розвернули у ЗМІ таку дискусію про блоковість і таке інше.

- Олександр Мороз пропонує КПУ створити разом із СПУ єдиний "Лівий блок". Як Вам ідея?

- Скажу, що це означає, наприклад, для мене особисто. За рахунок втрати якихось своїх особових можливостей, ми, КПУ, можемо привести до парламенту, загалом, баласт. Як би там не було, а Сан Санич - це вже баласт. І Сан Саничу, якщо так взяти, треба було б уже заспокоїтися. Оскільки приклад повернення до парламенту Литвина не може бути взірцем. А Сан Санич зрозумів так: якщо, мовляв, той зміг, то чому би він теж не зміг. Воно-то може й так, але, як то кажуть, напівмертве - це ж не живе...

- Добре, як Ви ставитеся до самої ідеї створення "Лівого блоку"?

- Тоді треба всім лівим партіям ухвалити рішення, що вони трансформуються в одну партію. Або Комуністичну партію, або яку-небудь іншу, з іншою назвою. Сьогодні абсолютно зрозуміло, що політичний лідер серед лівих - КПУ. Так хай тоді всі йдуть у Компартію, вливаються в неї.

- І Ви думаєте, що підуть? Не впевнений...

- А ось тут ми торкнулися найголовнішого питання - проблеми егоїзму лідерів. До того ж лідерів як маленьких, так і великих. Це не проблема пересічних членів партії. Ці б давно зібралися та об'єдналися в єдиний "лівий" кулак. Вони б разом працювали й давали абсолютно інший результат для лівих. Але. От як, скажімо, Вітренко пережити, що вона, гіпотетично, увійде до Комуністичної партії? Де їй знайти місце в партії? І навіть якщо блок узяти, то й там буде "номер один", "номер два" і "номер три". Уявімо, наприклад, створюється блок із КПУ, ПСПУ і СЛС. Оскільки КПУ - провідна сила, то Петро Симоненко буде, звичайно ж, "номером один". А Вітренко з Волгою, припустимо, скажуть, що кожен із них хоче бути "номер два". Наприклад. Чи об'єднання це? Не думаю. А далі це може привести до того, що один піде, як то кажуть, "у ліс", а інший - "по дрова". Тоді й починається внутрішньоблокова боротьба. Яскравий приклад цьому - блок НУ-НС.

- Але КПУ, ПСПУ і СЛС дивляться-то в одному напрямі...

- Та без проблем. Напрям-то один. Але хто й куди вже встиг залізти, в яку залежність потрапив?..

- Що Ви маєте на увазі?

- Ось вам недавній приклад по кримській ситуації. Два представника Вітренко, які належать до складу президії Верховної Ради Криму, днями відмовилися голосувати за захист конституційних повноважень Криму у сфері російської мови. Ось вам і ситуація. От тут і починається: де програма партії, де її обіцянки, а де реальна поведінка? Тому, з такої точки зору, ініціатива регіоналів, щоб у виборах брали участь лише партії, - цілком доречна. Яка вже є партія, за таку хай люди й голосують. Або не голосують.

- Із досвіду КПУ. Наскільки виправдовує себе неучасть у блоках? Ви ще ніколи ні з ким не блокувалися...

- Розумієте, якби випробувати те, що ми пройшли через якісь виборні блоки, - можна було б говорити про це конкретніше. Це, можливо, дешевше фінансово. Можливо, це сильніше організаційно. Власне, коли є блок, то він працює проти опонента. А коли партії йдуть окремо, то вони працюють і проти ідеологічного опонента, і проти свого конкурента. Хоча він ідеологічний побратим.

А що стосується Мороза, то його час пройшов. Я, до речі, Морозу пропонував із трибуни з'їзду повернутися в партію ще в 1996 році. Але він же не повернувся.

Ми, власне, зовсім різні. Соціалісти - це ліва, хоча й олігархічна, партія, яка заробляла гроші відкрито. І всі ж чудово розуміли, що й почому... Соціалістам багато треба було: давай і те, і інше. Я вже не буду всього перераховувати... От чого сьогодні я маю з ними балотуватися? З іншого боку, я розумію, що й нічого баласт цей брати, відроджувати на своїх плечах Сан Санича. Плюс до всього - власне кажучи, а де вони є зараз, соціалісти?

- Але, не будучи парламентською партією, будь-яка політсила почне потихеньку згасати...

- Правильно. Але тоді це має стимулювати, насамеред, скорочення цієї шаленої кількості "партій-пуголовків", яких по Україні настворювали понад сотні, лідерів яких ніхто не бачив і не знає. І, по-друге, це має стимулювати ті партії, що залишилися, які борються за парламент, але не ввійшли туди, займати відповідну опозиційну нішу в суспільстві, яка і повинна бути поза парламентом. А ви от самі мені скажіть, де сьогодні соціалісти?

- Не знаю.

- От ви самі все чудово розумієте.

- Так у нас же реалії такі, що всі партії хочуть потрапити тільки до парламенту. Мало у кого терпіння вистачить довго працювати поза парламентом...

- Так, це точно. Але тут потрібно відзначити ще одну деталь. Боротьба за попадання до парламенту припускає (і так воно і є) якнайгострішу внутріпартійну боротьбу. Боротьбу за те, щоб потрапити у вищі поверхи списку. Ось там вже іде й покупка всередині партії, й інше. І тоді це дійсно стає самоціллю. Я пам'ятаю, як у 1998 році у мене були два мандати - український і кримський. І ніяких перспектив не було на обрання в Криму. Але я сказав: нате вам мандат український, а я поборюся тут, у Криму. Але таких дурнів, прошу вибачення, немає ж більше...

- Комуністи бачать себе в новій парламентській коаліції?

- Якщо комуністи хочуть бути комуністами, їм не можна йти в різні коаліції з олігархічними партіями і таке інше. Тут ні в кого немає сумніву. У нас уже був експеримент у позаминулому році. Коли боролися олігархічні групи: "Наша Україна", БЮТ, соціалісти там теж брали участь і "регіони". Ми домовилися і тоді все ще вірили регіоналам, що вони виконають свої три обов'язкові гасла: російській мові - статус державної, ані ногою в НАТО і "хай живе" ЄЕП. Ми домовилися, але час все показав одразу ж. Я розумів чудово, що Маркса ніхто не спростує. У тому сенсі, що олігархи живуть над національними інтересами. Тому входити в якісь коаліції, тим більше, не маючи бази для якогось геополітичного курсу, - це наче смерть.

Можуть бути якісь ситуативні моменти. От вам останній приклад, за який Ющенко намагався нас увесь час клясти. Що, мовляв, комуністи з БЮТ і Партією регіонів об'єдналися. А ми не об'єднувалися, ми проголосували за свій принцип. Ми, як ви знаєте, заявляємо скрізь, де тільки можна, що ми - проти інституту Президента. Так якщо ми проти інституту Президента, як ми можемо не проголосувати за ослаблення його повноважень? І друге, якби ми не проголосували в цьому конкретному випадку, ми б сьогодні були в такому бруді... Про нас би і БЮТ, і "регіони", і всі решта говорили би, що "комуністи лягли під Ющенка". І наш виборець одразу ж це підхопив би.