На чужому бенкеті – похмілля...

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

І не одразу після його повернення на батьківщину в серпні 2008 року, а саме зараз, коли під ногами гаранта української Конституції зажевріла земля.

Це схоже на кадри з американського блокбастера "Пригадати все". Причому, судячи з усього, Ющенко й не чекав, що "обратку" з приводу його резонансних заяв у Грузії він отримає саме зараз, коли ситуативна коаліція між БЮТ і ПР повинна, за логікою життя, "бомбити" його по інших больових  точках.

У середу група представників української інтелігенції (до неї увійшли не тільки поважані у нашій країні письменники, художники, артисти, журналісти, вчені, спортсмени, але й народні депутати) обнародувала відкритий лист Президентові, Прем'єр-міністрові і Голові ВРУ.

Його автори відверто заявляють: дії Ющенка і його найближчого оточення у пропагандистській кампанії проти Росії свідчать про те, що Президент України фактично став її рупором.

Далі - більше. Ті, хто підписалися під листом переконані, що МЗС і деякі недалекоглядні українські політики дозволили собі протягом останніх тижнів виступати як адвокати агресивної політики Президента Грузії Саакашвілі, який розв'язав криваву бійню в Цхінвалі.

"Втягування громадян України у цей міжнародний скандал на стороні його призвідника може обернутися важкими наслідками для українського народу.

Ми звертаємося до Вас із закликом припинити втягувати Україну в грузино-осетино-російський конфлікт на стороні агресора. Ми вимагаємо засудити режим Саакашвілі, що віроломно напав на Південну Осетію і розстріляв миротворців порушуючи міжнародні домовленості 1992 року про припинення вогню в зоні конфлікту", - звертаються до вищих посадових осіб держави підписанти.

Важко повірити, що цього разу Ющенку вдасться зробити вигляд, що він "не помітив" цього листа унаслідок своєї завантаженості роботою або "буцанням" із Юлією Володимирівною. Аж надто різкий і однозначний тон цього документа, аж надто широкого резонансу він набуває на тлі розвалу ще до вчора, здавалося б, єдиної і непорушної коаліції НУ-НС і БЮТ.

Вже сьогодні можна припустити, що Ющенку (з часом) доведеться відповісти на питання: навіщо він санкціонував постачання зброї в зону грузино-осетинського конфлікту напередодні вторгнення Грузії до Південної Осетії? У цьому кровно зацікавлені політичні опоненти Президента.

Це саме той випадок, коли Ющенко повинен буде (заднім числом) запитати самого себе: а не чи поквапився він у Тбілісі зі своїми резонансними антиросійськими заявами?

Поспішати треба поволі. Особливо, коли мова заходить про геополітику. Шкода, що радники Ющенка не попередили про це кума Міхо до його поїздки у Грузію. Зробили б вони це своєчасно - не наламав би Ющенко стільки дров у відносинах із Росією.

Вадим Колесніченко, народний депутат України (ПР):

- Одностороннє освітлення цього конфлікту дуже сильно насторожує і турбує. На жаль, Ющенко і його оточення за останні півтора року зробили все, щоб розірвати наші дружні відносини зі стратегічним партнером - Росією. І братовбивчу війну, яку розв'язав режим Саакашвілі в Південній Осетії, Ющенко, не маючи на те ніяких законних підстав, не маючи на це повноважень, незаконно виступивши від імені українського народу, спробував використати для посилення конфлікту з Російською Федерацією.

Чи може розумний керівник своєї країни, розуміючи всі складнощі наших взаємин, йти на такий крок? Питання риторичне.

Я не вважаю, що Росія ставить для нас загрозу. Загрозу для населення України становить неадекватне керівництво нашої країни. Ющенко створює з Росії образ ворога, і Росія на це адекватно реагує. Росія ніколи не загрожувала територіальній цілісності України, про це є офіційні заяви й документи.

Все інше - це інспірація конфлікту Ющенком і його оточенням для створення з себе образу Дуче для підготовки, швидше за все, військового перевороту в Україні. День за днем, використовуючи грузино-осетинський конфлікт, нам постійно вдувають у вуха про те, що нас чекає дуже серйозна проблема.

В той же час кілька місяців тому колишній міністр оборони України заявив про те, що потрібно до Криму ввести війська із Західної України, і через два роки Крим стане українським. Подібними заявами політичні діячі можуть знищити майбутнє цілісної, незалежної, позаблокової і самостійної України.

Євгеній Філіндаш, директор Центру соціальної політики "Лівий погляд", народний депутат України 4-5 скликань ВРУ:

- Нас не можуть не турбувати заяви Ющенка з приводу грузино-осетино-російського конфлікту від імені всього народу України. Мабуть, Ющенко не розуміє, що він не має морального права видавати свою позицію за колективну позицію всіх громадян, які проживають на території нашої багатонаціональної держави. Народ його про це не просив.

Повторення грузинського сценарію під назвою "Утримання влади за всяку ціну" в Україні не можна допустити у жодному випадку. Я переконаний, що Україна не тільки не Росія, але й не Грузія. І перетворити її на нинішню Грузію не вдасться нікому.

Ельбрус Тедеєв, олімпійський чемпіон, народний депутат України (ПР):

- Те, що відбулося в Південній Осетії, - нелюдяно за визначенням. На жаль, Ющенко цього, швидше за все, до цих пір так і не зрозумів. Він проявив себе в даній ситуації абсолютно неадекватно, посилаючи в односторонньому порядку гуманітарну допомогу Грузії, геть забувши, що саме її солдати й офіцери спалили дотла осетинські міста і села. Дуже шкода, що Ющенко так безрозсудно прийняв сторону свого кума Саакашвілі в грузино-осетинському конфлікті.

Всьому світу вже відомо: напередодні конфлікту Україна активно поставляла грузинській стороні військову техніку і зброю, з якої грузинські карателі Саакашвілі знищували мирних жителів Південної Осетії. Дозволив торгівлю зброєю Віктор Ющенко. Особисто. На моїй маленькій батьківщині всі сьогодні знають, що Президент України представляє інтереси США.

Мої земляки переконані: саме він забезпечив свого біснуватого кума Міхо військовою амуніцією під зав'язку.

Цього осетинський народ йому ніколи не забуде.

Як не забуде й того, що сотні простих громадян України відправляли у спалений Цхінвалі гуманітарну допомогу, медикаменти, ковдри й іграшки для дітей. І зараз Партія регіонів готує черговий гуманітарний вантаж до Південної Осетії.

Олесь Бузина, письменник:

- Я вважаю, що подвійні стандарти у політиці не допустимі. Якби США не озброювали Саакашвілі, то нічого подібного не відбулося б. Якби український уряд, приховуючи від свого народу, не продавав Грузії танки, то теж нічого подібного не відбулося б. Просто Америка і частково Ющенко, його міністр оборони Єхануров, оточення Віктора Андрійовича буквально накачали Грузію цією злою демонічною енергією. В результаті пролилася кров осетин.

Я думаю, що якби Саакашвілі не пішов на агресію, то взагалі нічого поганого не відбулося б. Люди б жили - і грузини, і осетини. Можливо, їм не подобалося б жити разом, але вони залишилися б живими.

Як людина, яка служила в армії, я хочу сказати, що будь-яка жива людина завжди краща, ніж людина мертва. Я думаю, що якби Саакашвілі воював особисто, то йому дуже б не сподобалося воювати. Дуже легко воювати, маючи дружину, народжену в Голландії, і знаючи, що тебе у будь-який момент підхоплять дбайливі руки американських покровителів і потягнуть будь-куди в тепле місце. Рятувати. До Голландії, в США. Так воювати можна.

Я не хочу, щоб Україна, з таким Президентом, як у нас, для якого інтереси кума вищі, ніж інтереси грузинського й осетинського народів, опинилася в ситуації Грузії.

Не вважаю, що ми маємо право вирішувати так само наші конфлікти усередині України.

Петро Толочко, академік НАНУ:

- За абсурдну політику Ющенка на Кавказі доведеться, очевидно, розплачуватися українському народу. Зрозуміло, що Росія відтепер має право відноситися до нас так само, як вона відноситься до Західної Європи, оскільки ми так прагнемо в це західне об'єднання. Думаю, що вже в новому році ми матимемо такі ж ціни на енергоносії, як і громадяни Європи. Очевидно, нам все важче і важче буде збувати до Росії свої товари, які, доречно зауважити, більше ніхто у нас і не купує.

Разом із членами "Українського форуму" я вчора повернувся з Південної Осетії. Те, що там натворили грузинські бойовики з українською зброєю в руках, викликає жах. Це - страх Божий. Цхінвалі - це Сталінград, там немає живого місця. Найсумніше, що на території Осетії  у збройному конфлікті брали участь і українські націоналісти - члени УНА-УНСО.

Разом із грузинськими карателями вони тікали з території Осетії, на ходу переодягаючись в цивільний одяг. Поспішали так, що залишали навіть свій камуфляж, щоденники з адресами членів цієї організації, з чіткими інструкціями, як їм вести бойові дії на території цієї держави.

І коли Ющенко стає на бік агресора і бере участь в тій "піонерській лінійці" разом із керівниками прибалтійських держав, які прибули в серпні цього року в Тбілісі виразити свою солідарність Саакашвілі за вказівкою  Вашингтона, мені стає просто соромно.

Соромно за нашого Президента. А ще, як говорив герой фільму "Біле сонце пустелі", за державу образливо. Я не можу сказати "за державу". Як такої держави у нас немає. Але ж країна-то Є!

Не можна Ющенку поводитися так цинічно. Навіть якщо ти кум цього агресора. Я впевнений, що у результаті Саакашвілі сяде на лаву підсудних. Він повинен відповісти за той геноцид, який він створив в третьому тисячолітті.

Василь Волга, лідер партії "Союз лівих сил":

- Неадекватність поведінки Ющенка примушує задуматися багатьох із нас: а чи може він повести себе щодо беззбройних людей так само, як це дозволив собі його дорогий кум Саакашвілі?

До 2 вересня ц.р. ще можна було говорити, що в Україні існували ризики силової, неадекватної поведінки з боку Президента. Але цей день, проведений депутатами в парламенті, дуже багато показав.

По-перше, цей день показав, що Віктор Андрійович Ющенко як легітимний Президент цієї країни вже не існує. Центром влади зараз стає парламент. І ніхто з представників силових структур (а з огляду на низку обставин "Союз лівих сил" дуже щільно спілкується з силовиками) не виконає ніякого незаконного наказу або указу Ющенка. Всі спиратимуться на норму Конституції, що дозволяє не виконувати заздалегідь злочинні накази Президента.

Насправді - все! Все, можна підводити межу і говорити: "Слава тобі, Господи, Віктор Андрійович Ющенко і вся ця кухня, яка варилася навколо нього, - це трагічна випадковість в історії України. Нам потрібно це переступити, забути, закопати, зарити, винести з цього уроки і далі будувати країну.