Сезон мертвої петлі

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Осінь - з усіма наслідками, що з цього витікають: знову і знову, долаючи гостре бажання поспати зайву хвилинку-другу, потрібно вставати з ліжка і вирушати до "верстата" - здобувати хліб насушний. Діти з великим небажанням потягнулися в школи і вузи.

Сьогодні, 2 вересня, остаточно виходять з відпускного штопора і народні обранці. Перше засідання третьої сесії ВРУ VI скликання - факт відбувся. Двері сесійної зали широко відкриті перед кожним з нардепів - за винятком, хіба що, Ігоря Рибакова і Юрія Бута.

Нагадаємо, 6 червня народні депутати Рибаков (фракція БЮТ) і Бут (фракція НУ-НС) повідомили про рішення вийти зі складу коаліції. У них, що осмілилися не послухатися лідерів фракцій і піти "у відрив, за прапорці", - своя недоспівана пісня на тему недосконалості українського парламентаризму.

Але всіх без винятку народних обранців сьогодні хвилює головне питання: що день прийдешній нам (у сенсі - їм) готує: «кому бесславие, а кому бессмертие»?

Відповідати на нього доведеться хором (у складі фракцій) і поодинці - якщо дадуть відмашку батьки-командири фракції.

Але вже сьогодні відповідь на питання, якими будуть основні виклики для національної еліти в новому політичному сезоні, для більшості народних депутатів у загальних рисах зрозуміло. Таких викликів - немало. Є серед них виклики зовнішні, є внутрішні.

Як зазначив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, інавгурація нового українського політичного сезону починається зовсім не 2 вересня 2008 року. Відбулося це 08.08.08. Фактично саме того дня, коли грузинські гаубиці звалили шквальний вогонь на голови мирних жителів південноосетинського Цхинвалі, і стартував новий український політсезон.

Це сезон геополітичного і просто політичною полювання. Оскільки в ряд стали суцільні вісімки - вийшла своєрідна політична петля. Таким чином, за образним зауваженням Вадима Карасьова, всім нам, у тому числі і вітчизняній еліті, доведеться пережити "...сезон петлі, петлянь різних політичних сил, ну і незрозуміло, на шиї кого з політиків затягнеться ця мертва петля".

Все це - метафори. Але в цих метафорах - приховане значення, тренд з "учора" в "завтра", а ще - реальний політичний процес, який, хотіли б ми того чи ні, неухильно розвиватиметься під куполом ВРУ.

У перший день роботи парламенту ІМК ("ІнтерМедіа консалтинг") поцікавилося: а що думають із цього приводу самі народні обранці?

Ксенія Ляпіна, народний депутат України (НУ-НС):

- Оцінка подій на Кавказі - питання №1 для української еліти в новому політичному сезоні. Безумовно, НУ-НС разом з Президентом має свою, дуже гостру, оцінку подій, що сталися в Південній Осетії.
Те, що там трапилося, не можна відкласти для розгляду в довгий ящик або ж просто забути. Останні вислови Путіна із цього приводу - обнадійливі. У тому числі і щодо Криму.

Адже російський прем'єр підкреслив: немає підстав вважати, що РФ захищатиме інтереси російськомовного населення. Я вважаю, що РФ нарешті зрозуміла, що її агресивні дії не викликають захоплення не тільки на пострадянському, але і на світовому просторі.

Народні депутати від НУ-НС постараються дати трагедії в Кавказькому регіоні об'єктивну оцінку. Але вже зараз зрозуміло: це питання буде дуже складно обговорюватися в сесійній залі ВРУ.

Одним з найбільш дискусійних питань найближчої сесії парламенту буде питання змін до бюджету-2008. Якщо ці зміни не будуть до нього внесені, то навряд чи місцеве самоврядування справиться з такими, здавалося б, елементарними завданнями, як виплата заробітної плати вже в найближчих 2-3 місяці.

Не менш гостре питання - бюджет-2009. Завдання народних депутатів - не приймати його в поспіху, щоб уникнути попередніх помилок. Вже зараз можу прогнозувати: абсолютно досконалим цей документ навряд чи буде. Але нам все одно треба постаратися, щоб він мав більш-менш конституційний вигляд. Щоб нам не довелося за нього червоніти, і щоб ми не боялися чергових позовів до Конституційного суду.

Леонід Грач, народний депутат України (КПУ):

- Події на Кавказі показали аморальність так званої "української еліти". Особливо мені соромно за Президента Ющенка. Він постійно напружений, розгублений, коли необхідно чітко і ясно висловитися з приводу грузинської агресії. Він постійно озирається у бік Вашингтона: а що скажуть про ту чи іншу його заяву американці?

Але Кавказ від України далеко, а Крим - близько. Подивіться, що гарант Конституції робить з Кримом і населенням нашого півострова? Скажу прямо: він здійснює щодо кримської автономії політично-правовий геноцид. Щоб в цьому переконатися, досить відкрити Конституцію АРК. У п'ятому розділі чорним по білому записано: "Зовнішньополітичні, внутрішньополітичні і зовнішньоекономічні рішення, що стосуються Автономної Республіки Крим, приймаються за участю України і за участю АРК".

Хто дав право від імені жителів автономії підписувати за нас лист, який підписали Ющенко, Тимошенко і Яценюк. Хто дав право Ющенку заявляти про те, що ми прагнемо в НАТО і лише в НАТО? Хто запитав про це рядових жителів Криму? А щоб це зробити, потрібно, як мінімум, мати рішення парламенту автономії і провести референдум.

То, як ставиться до проблеми вживання російської мови на території Криму Віктор Ющенко, однозначно веде до зростання ксенофобії.

Хотів би у нього запитати: а навіщо Ви зі своїми підопічними (і, зокрема, із СБУ) так озброїлися на конституційні повноваження АРК? Вони, по суті, не тільки знищують ці повноваження, але і провокують населення Криму на протистояння Києву.

Думаю, що саме ці виклики стануть головними не тільки в новому політичному сезоні. Це рана, яка визначена на багато прийдешніх років. Ця рана має чітке визначення: тріснуті російсько-українські відносини. Як на тлі абсурдних заяв і дій Віктора Андрійовича ми тепер збираємося пролонгувати Великий російсько-український договір - ось питання питань.

Якщо за бажанням однієї зі сторін він не буде пролонгований, то, я вважаю, це стане загибеллю, катастрофою в першу чергу для України. І саме тоді український народ, як це вже відбувалося за часів Богдана Хмельницького, знайде собі нову еліту. Тому що така еліта, яка в серпні 2008 року сховалася по кущах, проковтнувши язика, я впевнений, нашому народу більше не потрібна.

Юрій Мірошниченко, народний депутат України (ПР):

- Очевидно те, що в умовах однополярної влади конфлікти тільки загострюються. І конструктивно вирішувати проблеми, які є пріоритетними для громадян України, в новому політичною сезоні ми навряд чи зможемо.

На моє переконання, сьогодні необхідно змінити саму парадигму політичної дискусії. Адже вона за своєю суттю була і є конфронтаційною. На все, що влада говорить "так", опозиція відповідає "ні". На все, що опозиція говорить "так", влада категорично (своїми діями і виступами державних лідерів) відповідає "ні".

До тих пір, поки ми спілкуватимемося у форматі неконструктивного діалогу, в суспільстві зберігатиметься протистояння політичних еліт. І наші громадяни, і Україна в цілому, не матимуть перспективи успішного позиціонування у світі. І, в першу чергу, в економічній сфері, у підвищенні соціальних стандартів.

Саме тому ставлення пересічних громадян до влади визначається певною нервозністю, певною незадоволеністю.

Сьогодні настав час шукати теми, які об'єднують, а не роз'єднують людей, в якому б регіоні вони не жили. Потрібно шукати рішення, які не викликають заперечення у всіх учасників політичного процесу в Україні. Цих тем дуже багато. І, в першу чергу, безпосередньо в економічній сфері. Мова йде про системні реформи, ринкову інфраструктуру, стандарти господарювання, конкуренцію і так далі, і тому подібне.

Якщо конфронтація піде на другий план, то це буде позитивний сигнал і для громадян України, і для світової спільноти. Особливо - для інвесторів, які беруть участь в розвитку української економіки.

Олег Зарубінський, народний депутат України (Блок Литвина):

- Події на Кавказі, поза сумнівом, так чи інакше проектуються на українську дійсність. Але хіба лише це важливо для пересічних громадян України?

Мені здається, що ВРУ у найближчий день повинна розглянути питання: що конкретно зроблене для надання допомоги нашим співгромадянам, які постраждали в результаті природної катастрофи в західних областях держави? Чому там махровим кольором розцвітає корупція, чому так мляво реагують на те, що відбувається, працівники КРУ і СБУ? Ось реальний виклик для України, ось реальний виклик для населення.

Ми постійно дискутуємо на тему грузино-російського конфлікту і в цей же час забуваємо, що наближається зима - з її холодами і негодою. Через місяць-півтора починається новий опалювальний сезон, а ми досі так і не визначилися, якими ж будуть ціни на енергоносії, звідки взагалі будуть налагоджені постачання нафти і газу до України, з ким укладені контракти і скільки нам доведеться платити за енергоресурси.

Сьогодні на ці питання ніхто не може відповісти однозначно. Всі говорять лише про геополітику. Адже саме проблема енергоресурсів є однією з найсерйозніших проблем для економіки України.

У запалі політичних дискусій ми геть забули про такий найважливіший для України документ, як державний бюджет. Адже це досить серйозний виклик економічній стабільності нашої країни.

Сьогодні раз у раз чути про профіцит бюджету. І, в цей же час, навіть не фінансуються ті програми, які украй важливо фінансувати. До серпня 2008 року на 0,0% були профінансовані протипаводкові програми, програми розвитку Придунайського регіону. І ось - знову осінь надворі. І я не здивуюся, якщо стихійні лиха знову "раптово" зваляться на голови наших співгромадян.

А що у нас відбувається з бюджетом 2009 року? Він повинен бути представлений на розгляд вже сьогодні. Бюджетна резолюція ще в серпні місяці повинна була надійти до Верховної Ради. Але де вона?

Таким чином, тільки вирішивши економічні проблеми, можна братися за вирішення таких питань, як формат коаліції, підготовка до майбутніх президентських виборів і так далі.

А якщо дивитися в корінь питання, то головним викликом для України, на мою думку, є нинішня українська влада, яка проявляє чудеса безпорадності, чудеса конфронтації і чудеса непрофесіоналізму.