Невловимий Джо

Автор: Олександр МаксимовФото: ІнтерМедіа консалтинг

Барак Обама після тривалих роздумів і безпосередньо перед національним з'їздом Демпартії обрав собі товариша по зброї для "останнього і рішучого" бою за Овальний кабінет. При всьому багатстві вибору він зупинився на кандидатурі сенатора від штату Делавер Джозефа Байдена. У Байдена, як і у будь-якого кандидата на будь-яку посаду, є свої плюси і мінуси. Безперечний плюс полягає в тому, що в нього справді величезний досвід у міжнародних справах (чого категорично не вистачає Обамі). Крім того, Байден народився в Пенсільванії (одному з ключових для президентських виборів штаті) і як ніхто інший знає секрети вашингтонської політичної кухні.

Проте є у його кандидатури і мінус, який цілком здатний переважити всі плюси...

Давайте поглянемо на Байдена уважніше.

Джозеф Робінетт "Джо" Байден народився 20 листопада 1942 року в місті Скрентон, штат Пенсільванія. Його батько, Джозеф Робінетт Байден-старший, був, так би мовити, "етнічним" англійцем, мати, Кетрін Юджинія "Джин" Фіннеган, як неважко здогадатися за прізвищем, – ірландкою. Сімейство Байденів переїхало з Пенсільванії до Делаверу, коли Джо було 10 років, так що виріс він у графстві Нью Касл, де його батько продавав автомобілі.

У 1961 році Джо закінчив школу, потім, у 1965-му, – університет штату Делавер в Нью-Арку, отримавши дві спеціальності – історія і політологія. Далі отримав ступінь доктора права в юридичній школі Сиракузького університету (1968) і був прийнятий в колегію адвокатів.

У 1966 році, ще під час навчання, Байден одружився на Нілії Хантер. У чети народилося троє дітей: Джозеф Робінетт "Бо" Байден III, Роберт Хантер і Наомі Крістіна. У 1972 році, незабаром після обрання в Сенат, Джо спіткав страшний удар – його дружина і маленька дочка загинули в автокатастрофі. Обидва сини отримали серйозні травми. Спочатку Байден хотів залишити кар'єру політика і повністю зайнятися вихованням синів, проте, врешті-решт, вирішив продовжити працювати в Сенаті і щодня півтори години добирався потягом з Уїлмінгтона до Вашингтона (говорять, що так він їздить на роботу досі).

У 1977 році Байден одружився на Джил Трейсі Джейкобс, у них народилася дочка Ешлі. Джо і його дружина – католики. У 1988-му, після того як Байден почав страждати від болей в області шиї, його госпіталізували і зробили складну операцію на мозку. У цілому  Джозеф не з'являвся  Сенаті сім місяців.

Зараз старший син Байдена – прокурор штату Делавер і одночасно військовослужбовець-резервіст національної гвардії США в званні капітана. У жовтні разом зі своєю частиною він прямує для проходження служби до Іраку. Молодший син сенатора є адвокатом і працює у Вашингтоні.

У 1969-му Байден почав адвокатську практику в Уїлмінгтоні, а вже через рік був обраний в Раду графства Нью Касл, де пропрацював до 1972 року, коли був обраний у Сенат. Джозеф вступив на посаду 3 січня 1973 року у віці 30 років – американців молодше 30 в сенатори не "беруть". Таким чином Байден став одним з п'яти наймолодших сенаторів в історії Штатів. Через рік "юний" сенатор Байден потрапив у список "200 осіб майбутнього", опублікований у журналі Time.

Ставши сенатором, Джозеф кожного разу легко вигравав перевибори. У 1978-му він переміг Джеймса Бакстера, у 1984-му – Джона Берріса, у 1990-му – Джейн Брейді, у 1996-му і 2000-му – Реймонда Клетворсі.

Двічі – у 1988 і 2008 роках – Байден виставляв свою кандидатуру на виборах президента США. 20 років тому під час праймериз, які проводила Демократична партія, два співробітники штабу кандидата Майкла Дукакіса розповсюдили цікавий відеозапис. На ноьму було записано виступ Байдена. Співробітники Дукакіса підмонтували до мови Байдена витяги з промов лідера британської лейбористської партії Ніла Кіннока. Стало очевидно, що Джо неодноразово використовував цілі шматки з промов Кіннока, і Байден був вимушений зійти з дистанції. Утім, його сенатській кар'єрі ця історія не зашкодила. Цікаво, що коли з'ясувалося, що співробітники виборчого штабу Дукакіса спеціально передали ці записи журналістам, Дукакіс публічно вибачився за їхню поведінку і звільнив тих, хто провинився.

Цього року Байден теж намагався балотуватися в президенти, проте швидко зрозумів, що шансів у боротьбі з Обамою і Хілларі Клінтон у нього немає.

Ще кілька цікавих фактів: у 2004 році Байден умовляв нинішнього кандидата-республіканця Джона Маккейна балотуватися як віце-президент у зв'язці з демократом Джоном Кері (який у результаті програв Джорджу Бушу). Тоді Джозеф заявляв, що така "міжпартійна пара" кандидатів зможе подолати розкол в американському суспільстві. Сам Байден неодноразово розглядався як кандидат на посаду держсекретаря в адміністрації демократів.

Байден дуже часто виступає як коментатор у ЗМІ. Багато дослідників і журналістів стверджують, що він володіє своєрідним інстинктом уловлювання настроїв середнього класу. Останніми роками Джо проявив себе як активний опонент Буша: Байден входить до складу сенатського комітету із зовнішніх зв'язків і постійно атакує зовнішню політику США. Він пропонував Бушу свій план з нормалізації обстановки в Іраку, який передбачає розділення Іраку за етнічним принципом.

Джозеф відомий достатньо жорстким ставленням до нинішньої Росії. Він вважає її "країною олігархів", про що не раз заявляв у своїх інтерв'ю. Не можна сказати, що Байден ненавидить Росію, як Маккейн, хоча він і настроєний до неї досить критично.

У березні 2008 року в інтерв'ю The Wall Street Journal він звинуватив російських лідерів у бажанні "повернутися на міжнародній арені до менталітету холодної війни". "Пригнічуючи інакомислення всередині Росії, роздуваючи недовіру до Заходу і залякуючи слабких сусідів, уряд Путіна примудрився підірвати престиж своєї країни і знову ввести в моду русофобію. Нещодавня кампанія проти іноземних інвесторів у російській енергетиці – лише одна зі сцен цього сумного спектаклю", – відзначив сенатор.

В інтерв'ю Financial Times від 13 серпня Байден сказав, що поки не можна визначити, хто винен у розв'язуванні війни в Південній Осетії, але засудив Росію за агресію відносно Грузії. "Якщо Росія буде, як і раніше, надмірно старатися в Грузії, вона, звичайно, може отримати тактичну перемогу. Але потім прийде велика стратегічна поразка. Агресивні дії Кремля проти сусідів – це єдина велика перешкода на шляху повного ухвалення Росії в міжнародну систему", – заявив сенатор. Він також застеріг Москву про можливість перенесення Олімпійських ігор – 2014 подалі від Сочі. "Найочевиднішою втратою для Москви в результаті бойових дій можуть бути зимові Олімпійські ігри в Сочі в 2014 році, яке стало головною перемогою для країни у її спробах відродження свого статусу. Сочі знаходиться всього в декількох кілометрах від межі з іншою самопроголошеною провінцією Грузії – Абхазією", – нагадав Байден.

Цікаво, що Джозеф якось сказав про Обаму буквально ось що: "Я хочу сказати, що в нас перший мейнстрім-афроамериканець, який добре говорить, розумний, чистий і симпатичний, просто казковий персонаж". Багато американців сприйняли цей коментар як расово неприйнятний. Байден вибачився перед Обамою, і той в одному з інтерв'ю підтвердив, що не сприйняв цей коментар як образливий.

* * *

Отже, повернемося до плюсів і мінусів рішення Обами. Як добре видно з викладеного вище, досвід у Байдена гігантський. Тому його згода балотуватися у віце-президенти цілком може принести Обамі щонайменше частину голосів тих виборців, які ще не визначилися остаточно.

З іншого боку, вибір кандидата-афроамериканця сильно образив прихильників Хілларі Клінтон, які до останнього часу сподівалися, що саме екс-перша леді піде разом з Бараком на Білий дім. Останні опити, як і раніше, свідчать, що Обама і його суперник-республіканець Джон Маккейн отримують однакову кількість голосів. При цьому зростання популярності республіканця соціологи пояснюють втечею з табору Обами незадоволених демократів.

Вибір Байдена поки не відобразився на рейтингах популярності кандидата-демократа. Опит, проведений за замовленням телекомпанії CNN цієї неділі, тобто вже після визначення демократичного кандидата у віце-президенти, показав, що і Обама, і його суперник-республіканець Джон Маккейн йдуть нарівні: обидва можуть розраховувати на 47% голосів потенційних виборців. Притому, що зовсім недавно Барак був попереду на 7%.

Нагадаю, що Клінтон вибула з внутрішньопартійної гонки ще в червні, офіційно підтримавши висунення Обами, але її електорат значною мірою відрізнявся від того, який зібрався під прапорами чорношкірого сенатора від Іллінойсу. При цьому багато аналітиків припускали, що якщо Клінтон не отримає пропозиції піти у зв'язці разом з Обамою, то багато її прихильників, у першу чергу з малозабезпечених верств білого населення, вважатимуть за краще проголосувати за Маккейна.

Згідно з тим самим опитом CNN, не менше 27% американців, які готові були проголосувати за Клінтон, тепер підтримують висуванця республіканців. І якщо в кінці червня Обаму підтримували три чверті фанів Хілларі, то зараз упевнені в тому, що віддадуть свій голос на його користь, тільки 66% прихильників дружини 42-го президента. Причому втрачені голоси демократів майже повністю пояснюють зростання популярності Маккейна. Ветеранові В'єтнамської війни і сенаторові від штату Арізона за минулі два місяці, як з'ясували соціологи, не вдалося заручитися підтримкою скільки-небудь значущих груп населення за винятком незадоволених Обамою демократів.

Достатньо велике значення для результату листопадових виборів матиме і національний з'їзд Демократичної партії США, який почався в Денвері. Якщо Обамі вдасться знову згуртувати партію, його шанси на перемогу різко зростуть. Демократам важливо показати, що з'їзд є не простою формальністю з офіційного висування кандидата в президенти, а справжнім "вотумом довіри" Обамі, навколо якого повинні об'єднатися всі ліберали, прогресисти і супротивники політики президента Джорджа Буша.

Що стосується України, то для нас Байден як потенційний віце-президент може виявитися, так би мовити, корисним лише в разі подальшого загострення україно-російських відносин. Враховуючи вельми насторожене ставлення Джозефа до путінської і постпутінської Росії, можна не сумніватися, що в можливому конфлікті він рекомендуватиме президентові Обамі підтримати Київ, а не Москву.

Сам Обама теж ставиться до України досить тепло. Він – один зі співавторів резолюції Сенату США про підтримку швидкого приєднання України і Грузії до НАТО, яка з'явилася в середині лютого. У 2005 році Обама (разом з головою сенатського комітету США з міжнародних справ Річардом Лугаром) виступив ініціатором відміни для української держави поправки Джексона-Веніка. Головний зовнішньополітичний радник Обами – Збігнєв Бжезінський, що само по собі характеризує ставлення претендента до Росії, України і Євразії в цілому.

Підводячи підсумки, можна з упевненістю сказати, що до листопада ні Обама, ні Маккейн не отримають серйозної переваги, і все вирішиться в день виборів з мінімальною перевагою переможця.