До Олімпу!

Автор: Сергій КомісаровФото: ІнтерМедіа консалтинг

Саме за цим часом і датою звіряють свій «командирський» годинник керівники Олімпійського комітету України і наші спортсмени, яким пощастило стати членами головної спортивної збірної країни.

Всі вони мають намір битися за олімпійські медалі до 24 серпня. Кожен - у своєму виді спорту. І всі разом - на один результат: олімпійська скарбничка збірної України - одна на всіх.

Посилена підготовка українських атлетів, тренерів і чиновників від спорту до літніх Олімпійських ігор, що відбудуться в 2008 році в китайській столиці Пекіні, вийшла на фінішну пряму.

ІМК («ІнтерМедіа консалтинг) провів експрес-опитування серед головних претендентів на олімпійські медалі.

Головне питання, яке ми ставили  олімпійцям: «З яким настроєм ви пакуєте валізи перед відльотом до Пекіна?»

Юрій Білоног, штовхач ядра, чемпіон Олімпіади в Афінах:

- Настрій бойовий! У Греції завоював золото, штовхнувши снаряд на 21,61 метра. Нагадаю читачам ІМК, що тоді срібним призером Ігор став американський легкоатлет Адам Нельсон, який випереджав мене на один сантиметр перед останньою спробою. Третім був данець Йоаким Ольсен з результатом 21,07 метра.

Зараз мої головні конкуренти нічим не гірші. Всі рівні - як на підбір. Але я націлений на перемогу. Мотивація у мене дуже проста: я -  батько трьох дітей.

Не приховуватиму: кожна завойована на Олімпіаді медаль - це черговий камінь у фундамент економічного благополуччя моєї сім'ї. Тому битимуся за пекінські трофеї, як  кажуть, не  жаліючи живота (тобто життя) свого.

Було багато нарікань на мої виступи цього літа, напередодні головного старту легкоатлетичного сезону-2008. Зараз, повертаючись назад, скажу: я свідомо не відкривав свої карти перед конкурентами, накопичував сили, готувався до боротьби у Пекіні. Останнім часом провожу тренування в Кончі-Заспі. Тут добре, та й до сім'ї близько. Саме вона - моя головна надія і опора.

Все, на що здатний, постараюся показати під час виступів у серпні. Повірте, жаліти себе не буду - з першої і до останньої спроби. Для мене дуже важливо перемогти!

Людмила Блонська, чемпіонка світу з легкоатлетичного багатоборства:

- Багатоборство (ще його називають семиборством) - дуже непростий вид спорту. Він, часом, непередбачуваний в плані очікуваних результатів.

Конкуренція тут завжди висока. Минулого року, на Чемпіонаті світу з легкої атлетики, я програла шведці Кароліні Клюфт рівно 200 балів. Але - що дуже важливо для мене - виграла у цієї сильної і цілеспрямованої спортсменки стрибок у довжину.

У 2007 році я встановила новий рекорд України з легкоатлетичного багатоборства - 6832 бали. З цим «запасом міцності» пакую свої валізи до Пекіна.

Зараз в пресу просочилася інформація про те, що моєї головної конкурентки на олімпійське золото в Китаї може і не бути. Чемпіонка Олімпіади-2004 в Афінах у семиборстві заявила в інтерв'ю шведським ЗМІ, що вона не відстоюватиме свій титул у цій дисципліні на Іграх у Пекіні.

Втім, за словами золотокудрої шведки, до Пекіна вона все ж таки поїде, але збирається взяти участь тільки в турнірах стрибунів у довжину. Проте в цих видах, за моїми особистими спостереженнями, явною фавориткою вона вже не буде.

Але, знаючи  спритну Кароліну, бігти попереду паровоза я не хочу і запаморочення від успіхів не відчуваю: ось коли не побачу її в списку заявок на виступ з легкоатлетичного багатоборства в день старту змагань (15 серпня), тоді й зітхну з полегшенням.

Справедливості ради відзначу: й інші претендентки на олімпійське золото Кароліні до пари. Одна ексцентрична і непередбачувана британка Келі Сотертон чого варта... Дуже вже вона мене «дістала». І не тільки на біговій доріжці. Чого  варті її звинувачення на  мою адресу з приводу використання якихось загадкових препаратів, завдяки яким я весь час її обіграю! Їх і в природі не існує!

Отже «розмагнічуватися» перед головними змаганнями цього легкоатлетичного сезону я не маю наміру. У мене двоє дітей. Зазвичай беру їх із собою на легкоатлетичні турніри. Цього разу зроблю виключення - аж надто далекий від України Китай, боюся, що дітвора не витримає такий тривалий переліт.

За моїми виступами в семиборстві і (окремим номером олімпійської програми) в стрибках в довжину дочка і син спостерігатимуть по телевізору.

Сподіваюся, що повернуся додому з олімпійськими трофеями. Заздалегідь не загадуватиму, медаль (або медалі?) якої проби вдасться покласти в загальну скарбничку нашої збірної. Але скажу від щирого серця: спробую зробити все від мене залежне, щоб діти пишалися своєю мамою.

Олег Лісогор, багатократний чемпіон і рекордсмен  світу і Європи з плавання, фіналіст Олімпійський ігор в Афінах:

- Пекін - це мої треті Олімпійські ігри. Деякі з моїх конкурентів по збірній України перешіптувалися й іронізували у мене за спиною: «Старуватий Олег, видихався вже, йому в Китаї мало що світить...»

Як кажуть, поживемо - побачимо: Пекін нас розсудить. Я поки не збираюся бути статистом у басейні, порох в порохівницях ще є. Як і всі мої товариші по команді, націлений на перемогу.

Два тижні тому закінчився відбірковий етап збірної по плаванню США. Так от, на дистанції 50 і 100 метрів вільним стилем перше місце в американській збірній  посіла дівчина, якій... 41 рік. Це так, інформація для роздуму.

Цього року я непогано виступив на Чемпіонаті Європи і Чемпіонаті світу. Результати, які показав на цих етапах підготовки до головних змагань року, говорять самі за себе. Золото було не скрізь, іноді й срібло доводилося буквально зубами виривати у конкурентів.

 За моїми власними спостереженнями, у мене є ще дуже солідний запас м'язової міцності. Працюю над технікою. Сподіваюся, що в Пекіні мені вдасться виступати на піку спортивної форми.

Як ви вважаєте: моїх 58,14 сек. на дистанції 100 метрів брасом - непогана заявка на медаль?

Найцікавіше: якої гідності буде цей трофей? Але запаморочення від успіхів не відчуваю: вже дуже сильний склад в олімпійській збірній США з  плавання підібрався. Ці хлопці поступатися дорогою в басейні нікому не звикли. Саме в них бачу своїх головних конкурентів. Тим більше що американці виступатимуть у спеціальних плавальних костюмах, що зменшують опір води. Вони вже узаконили це на рівні всесвітньої федерації плавання. На жаль, українським плавцям такі суперкостюми не світять. Отже сподіватимемося виключно на власні сили.

Пасувати перед іменитими конкурентами не в моїх звичках. Для мене Олімпіада в Пекіні - швидше за все підсумок спортивної кар'єри. Хочеться завершити її гідно. І, йдучи, голосно грюкнути дверима. Щоб пам'ятали Олега Лісогора!

Валерій Гончаров, олімпійський чемпіон, капітан збірної України зі спортивної гімнастики:

- Сідней, Афіни, і ось він, на горизонті, довгожданий Пекін! Я довго до нього йшов. Третя Олімпіада - це для мене велике випробування.

На Олімпіаді в Сіднеї у складі збірної України свого часу я став срібним призером у командних змаганнях.

У Афінах переміг у вправах на брусах з результатом 9,775 балу. Тоді, в 2004-му, мені вдалося випередити японця Хіроюкі Томіта (9,775) і  китайця Лі Сяопена (9,762). Досвідчений білорус Іван Іванков став лише четвертим.

Цього року, якщо говорити футбольною термінологією, «м'яч на китайській половині поля». Вже зараз уявляю, яку підтримку надаватимуть своїм співвітчизникам жителі Піднебесної!

Але мене це не лякає. Я знаю, в чому сила і слабкість китайських гімнастів. Спробую застосувати свої знання з практики.

Сказати, що підготовка збірної України зі спортивної гімнастики проходила бездоганно, не можу. Питання, як кажуть, залишилися. Були проблеми із залами для тренувань, були «нестиковки» під час організації зборів. Але бачу, як горять мої товариші по команді, готуючись до відправки до Пекіна. Постараємося не впасти  обличчям у грязь. У нас - високий рівень підготовки, відмінні тренери, є підтримка постійних спонсорів, яким далеко не байдуже, з якими результатами ми повертатимемося з Пекіна до Києва.

Мене частенько питають: «Валеро, може, є сенс «зав'язувати» із спортивною гімнастикою? Вік вже не той, та й спортивні травми починають  даватися взнаки. Відповім на ці питання після приїзду з Китаю до України. Я ще не відчуваю, що переситився цим видом спорту. Попереду не тільки Олімпіада, але й Кубок світу. Завоювати його також почесно і престижно.

Одним словом, виступатиму або почну кар'єру тренера, залежить від наших досягнень в олімпійському Пекіні. Постараємося, щоб у наших спортивних сумках в аеропорту «Бориспіль» щось дзвеніло. Краще - золотим дзвоном...

Дарія Згоба, чемпіонка Європи зі спортивної гімнастики:

- Мій коник - вправи на брусах. Не дуже  улюблений снаряд - опорний стрибок. У 2007-му, на чемпіонаті Європи, що проходив в Амстердамі, з легкої атлетики, саме у вправах на брусах мені пощастило «здобути» для збірної медаль вищої проби.

Пам'ятаю, з яким захопленням зустрічали мене і мого тренера Оксану Іванівну Крижановську в рідному Івано-Франківську. У тому ж році стала абсолютною чемпіонкою України.

Счивати на лаврах - не стиль життя. Я постійно на тренуваннях. Фінальну частину підготовки проводимо за зміненим графіком - тренуємося по неділях, а в один із буденних днів беремо тайм-аут. Зроблено це тренерами свідомо: саме у одну з неділь серпня разом із моїми товаришами по збірній доведеться виходити на арену.

З раннього дитинства мріяла стати учасницею змагань у Пекіні. І ось мрія здійснилася: я здобула олімпійську ліцензію! І знову - в дуже нелегкій боротьбі.
До старту в Китаї йшла багато років - спортивною гімнастикою зайнялася ще в 4,5 року. Все своє спортивне життя мріяла бути схожою на нашу Лілію Подкопаєву і румунку Каталін Понор. Дуже вже імпонують мені ці великі гімнастки!

Що й я не ликом шита, постараюся довести на своїй першій Олімпіаді. У Китаї у вправах на брусах я виступатиму точно з тією ж комбінацією, що і в Амстердамі. Разом з тренером ми її «відшліфували» до дрібниць, зробили ще досконалішою і розкріпаченою. Працювала над цією комбінацією в спортивному залі до сьомого поту, до знемоги, до втрати пульсу... Ця комбінація мені вже сниться - у всіх дрібницях.

Дуже здорово, що в нашій збірній панує дух взаємовиручки і підтримки. Мені це імпонує. Вирушаємо  до Китаю у хорошому настрої, розуміючи, що результати тепер залежать виключно від нас самих.